Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

— Подивися, там хтось лежить, — не помічаю, як тремтить мій голос, і смикаю Романа за руку.

— То алкаш якийсь, — кривиться він. — Перепив, мабуть.

— Тобто як це? А раптом він не алкаш? — кричу від обурення. — І навіть якщо людина перепила, невже не треба їй допомагати? А раптом щось серйозне сталося?

Може, я надто наївна і дурна, але не збираюся пройти повз людину, що валяється в мороз на холодній землі. Тільки маю намір піти до незнайомця, як чую глибоке зітхання Романа — і він першим прямує до можливого алкаша. Я нарешті приходжу до тями і повільно крокую за ним.

— Дзвони в швидку, — раптом чую уривчастий, стривожений голос Романа.