Читати книгу - "Відродження-3, Кулик Степан"

Ламга найбільше нагадувала підсолоджене молоко з якимось дуже приємним та освіжаючим присмаком. Як ковток свіжого, морозного повітря.

— Ну що ж, Лео-Нід, картина, загалом, зрозуміла... І цілком передбачувана, — адмірал, який до цього працював з якимось приладом, розвернувся разом зі стільцем у мій бік. І я навіть не відразу зрозумів, що розумію його без перекладу.

— Еее… Я це… А як? — від подиву я навіть не чітко сформулювати думку не зміг. Але Бо-Гор мене зрозумів.

— Поєднали потрібне та корисне. Поки сканували твій мозок, заразом вклали в пам'ять основний словник нашої мови. На побутовому рівні. Щось близько шести тисяч слів. Технічно терміни та ідіоми не зрозумієш, але загалом спілкування спростить. Та й мені зручніше.

— Дякую…

— Немає за що.

Загалом є за що. Оскільки система щойно сповістила, що мій інтелект виріс на 1 пункт. Дрібниця а приємно.

— Гаразд. Це все не суттєво. Важливо, що я розібрався з тим, що з тобою відбувається. Точніше, переконався у правоті своїх припущень. Як тобі вже відомо, у межах нашої Галактики існує два види розумних. Ми та Евілеони. Твоєю мовою — Спостерігачі… Гм, вибач… звичка. Тепер — три... Так от, Спостерігачі найдавніша раса. Старші за нашу як мінімум на кілька тисяч обертань. Вони настільки давні, що вже пройшли всі стадії становлення цивілізації і досягли такого рівня розвитку, що за могутністю зрівнялися з міфічними богами і вперлися в глухий кут. Їм банально нудно. Настільки нудно, що світом Евілеонів прокотилася потужна хвиля суїцидів. Рахунок самогубств йшов на мільйони, погрожуючи знищити весь вид. Рада Старійшин, куди входили найкращі розуми об'єднаних планет, ледве встигла вжити заходів. Запропонувавши своїм громадянам глобальний тоталізатор. Будь-який житель співдружності міг запропонувати будь-який заклад та ставку на будь-яку подію… Від — чи згасне білий карлик, до кількості особин у будь-якому, довільно взятому мурашнику. Як не дивно, подіяло. Азарт повернув евілеонцям сенс життя. І тепер вони ні в що не втручаються, а лише спостерігають та роблять ставки. До речі, нічим не обмежені. Від одного… ммм… скажімо, мідного кредиту до приватної планетарної системи. То ж, як ти розумієш, завжди знайдуться ті, хто дуже зацікавлений у конкретному варіанті.

— Ошаліти... Найдавніша раса не придумала нічого кращого, як перетворити весь світ на одне величезне казино.

— Не нам їх судити… — знизав плечима адмірал. — В кожному разі, поки що. Подивимося, що з нами буде десь через десять-двадцять тисяч обертань. Отоді й вирішимо. А зараз давай, повернемося до тебе… Не заперечуєш?

Оскільки питання було риторичним, я обмежився кивком.

— Отже, судячи з наявних фактів, Спостерігачі посперечалися, чи зможуть земляни звільнитися від нашої присутності, використавши для цього тебе як… еее… оріушо. Застосувавши метод ваго тенто інслага... Ммм... Зараз підберу зрозумілі тобі слова. У твоїх асоціаціях — це найближче до… гм… віслюка та морквина. Дивно… Не розумію до чого тут тварина та овоч? Мабуть, щось із словниковим запасом. Ка-Гор! Ти не спробуєш перекласти точніше?

— Не треба… — зітхнув я. — У давнину, коли ці тварини використовувалися як тяглова сила, їм перед носом вішали морквину. І ослик, щоб дотягнутися до ласощів, йшов уперед, тим самим переміщуючи вантаж. Так що все правильно. Я — дурний віслюк, якого поманили морквою.

— А… Тоді зрозуміло. Але ти, Лео-Нід не переймайся. У світі так все влаштовано. І всі ми щось робимо, тримаючи в голові мету та нагороду. Тобто тягнемося кожен за своєю морквиною. А знаючи можливості евілеонів, я впевнений: тебе поманили досить солідною нагородою. Ми знаємо, що Спостерігачі часто використовують у таких випадках Клгоапт... Еее... Систему. Щоправда, досі вони застосовували її лише на нижчих та не активували розумних. Мабуть, те, що земляни розумні, і вони зрозуміли далеко не відразу. Що, хай опосередковано, але знімає частину провини і з нас. Адже в оцінці людей помилилися не лише наші аналітики.

— Система… Так. Все почалося саме з неї. Я отримав такі можливості, про які раніше навіть мріяти не міг.

— Ось бачиш, — кивнув адмірал. — Тож тобі нема в чому себе дорікнути. Ніхто не встояв би. А головне, ти зміг пройти весь шлях. Напевно, складний. І виконати завдання. Ми йдемо з Сонячної системи.

— Тоді чому мене відключили?

— Важко зрозуміти логіку тих, хто старший за тебе на кілька тисяч років. Але, припустимо, що надто багато було тих, хто поставив на знищення інкубаторів. А оскільки ти цього не зробив, обравши інший спосіб розв'язання задачі, ті, що програли, розлютилися і зажадали твоєї дискваліфікації.

— Тоді чому потім знову підключили?

— Знов-таки, це лише здогад, але думаю, знайшлися й такі, хто ставив на мирне врегулювання питання. І вони подали протест. Тим більше, що після передачі тобі карти з осередками напруги у них з'явилася нова тема для тоталізатора. І зараз брокери вже приймають ставки на те, зможеш ти врятувати Землю ще раз чи ні.

— Твою ж гіпотенузу… Щось мені не надто подобається бути призовим конем на іподромі. Чи не можна якось цю систему відключити?

— А ти справді цього хочеш? Подумай добре. Адже загроза для людей нікуди не подінеться. Зате у тебе, шансів з нею впоратися, стане значно менше. Адже Клгоапт надає своєму носію унікальні можливості, недоступні звичайній людині. Чи не краще прийняти правила гри та максимально використати їх для досягнення власних цілей?