Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

Найманці – теж не варіант. Звичайні люди магу рівня цього Борисова нічого не зроблять. Тільки загинуть не найприємнішим способом. Він, звичайно, не досяг рівня Аскету, але для людських убивць вже є об’єктом з розряду неможливих. А маги, знову ж таки, не сунуться через популярність українців, як ревних охоронців своєї території. Можна, звісно, ​​підняти старі боржки серед шишок з інших, бойових кланів. Але моря крові й у цьому разі не уникнути.

Голова клану Гао міг скільки завгодно злитися на вбивцю По. Він міг навіть розібрати по камінцю весь свій кабінет. Але він був не лише батьком. Ще він був лікарем. І головою клану. А це – накладало зобов'язання рятувати життя, а також уникати марних жертв та витрат. Хоч би як цинічно це звучало.

Але нічого, Вей щось вигадає. Це зараз ситуація здається нерозв'язною, а гнів застилає очі. Але клан Гао дуже впливовий і багатий. А він, Вей Гао – вміє думати та чекати. Він точно щось вигадає…

***

Греція неймовірна... Колиска античної філософії, мати найвідоміших міфів і легенд, країна, що володіє просто чарівними природою та кліматом. Готель Perivolas Hotel був дуже дорогим. Але я обрав його. Відпочити за найвищим розрядом – коли ще ми зможемо собі це дозволити?

Даша пищала від захоплення, оглядаючи номер і захоплюючись чудовим видом із вікна. Вид показував морську бухту, де періодично біліли яхти. Теплий морський вітерець, чудові апартаменти, гарна природа, а також трохи алкоголю зробили свою справу – я розслабився. І якийсь час просто насолоджувався новим місцем, крутим сервісом і часом наодинці з дружиною.

Але першої ж ночі в готелі, коли Даша вже спала, я вийшов на балкон номера, сів за тамтешній маленький столик і активував Очі. Щоб мало не задихнутися від захоплення. У нашій бухті, купання в якій ми встигли випробувати цього вечора, на глибині кількох десятків метрів, ковзали морські коні. Ні, не всім знайомі маленькі тваринки. Це справді були коні, тільки замість задніх ніг був величезний хвіст із плавцем.

Мій дар підказав, що це молодші духи морів та океанів, на яких пересуваються місцеві підводні магічні створіння. І які були створені самим Посейдоном. Бажання побачити самого Коливача Землі стало нестерпним. Ще б пак! Чорт забирай, та я знаходився в країні, з якої беруть початок всі мої дитячі мрії, улюблені книги, мультфільми та кінострічки!

Але страх і логіка дорослої людини таки теж мали місце. Я банально не знав, чи зможуть Очі Роду допомогти мені побачити в глибинах океану цілого бога. І чи залишиться це підглядання непоміченим для самого Володаря Морів?

Тому, спочатку, я звернувся до свого дару (чи Подиху?..) з метою знайти місцеві магічні клани, які ведуть свій рід від Посейдона. І я знайшов їх, на жаль. На жаль, тому що тепер будь-які сумніви, чи існує даний персонаж, для мене можна було відкинути. Отже, цікавість рано чи пізно мене доконає.

Чи варто дивуватися, що клан Псарас[1] заробляв на життя в основі своїй усім, що пов'язане з морем та його продуктами? І заробляв непогано. Три готелі першої лінії, яхт-клуб, завод з виробництва рибних консервів, два величезні ринки з морепродуктами, мережа суші-ресторанів у Греції, а також кілька моментів по дрібниці.

Взагалі ці хлопці дуже ревно ставилися до питання екології та охорони навколишнього середовища на довіреному їм терені. Спроби засмічувати море-океан у цьому та найближчих прибережних містах каралися суворо. Починаючи від цькування підприємств, що проштрафилися, санінспекцією і закінчуючи приватними, темними випадками.

Наприклад, один місцевий мільйонер зі звичайних людей, власник мережі автомайстерень, позбавився кількох тон виробничих відходів, просто «згодувавши» їх морю. Якщо б по людськи, варто було просто посадити морального виродка у в'язницю. Але голова клану Псарас, як справжній нащадок Посейдона, вирішив інакше. І партія відходів величезною купою виявилася звалена у двір заміського маєтку мільйонера, а сам він – на смерть зіпсований піраньями з власного ж акваріума.

Цей інцидент довго обговорювався в місцевих новинах і ставив у глухий кут поліцейське розслідування, але ті, кому треба, все і так зрозуміли. І на якийсь час охочі посягнути на чистоту глибокого синього моря різко зникли.

Аналізуючи сім'ю Псарас, я зробив чергове відкриття щодо Очей. Цього разу не дуже для мене приємне. Я бачив їхній бізнес. Частково бачив, на що вони здатні, на прикладі цього смертного мільйонера. І навіть бачив їхні обличчя. Але я… не бачив їхньої магічної частини життя в особистому плані. Будь-які чарівні поєдинки, тренування, секретні кімнати з магічними артефактами – нічого.

Очі лише дозволяли мені «літати» над їхніми особняками, йти поруч із ними вулицями і навіть побачити кілька незначних фокусів. Типу того, як Ярдис Псарас, один із синів голови сім'ї, пройшовся глибокою калюжею, наче асфальтом, не занурившись у неї і не намочивши дорогих на вигляд туфель.

Практично вся їхня нерухомість і вони самі були немов покриті фіолетовим, ледь помітним куполом. Я не міг бачити, що відбувається у будинках. І не бачив, що діється в їхніх думках. Але спробувати варто. Вибравши один шикарний особняк біля моря, збудований на краю скелі, я збирався з духом. Очевидно, що саме ця штука, цей купол заважає мені бачити магію та інші потойбічні таємниці. Спробував зосередити силу Очей саме на самому куполі – і в мене дещо вийшло.

Перед очима став момент, як четверо магів сім'ї Псарас зводили цей купол змахами рук і якимись фразами. Я чув їх і навіть, напевно, міг би повторити ритуал, але не впевнений, що спрацює. Я ж не маг у повному розумінні цього слова. Я можу лише дивитися. І іноді – досить переконливо говорити...