Читати книгу - "Наслєдіє , Аксінія Ардова "

Ми розмістилися в альтанці на терасі. Малайя пояснював Крістіану, як це "бути Перевертнем". Майкс уважно слухав хлопця.
Я сиділа поруч із Корнеєм і заплітала йому косу.
-У тебе так волосся відросло.
Місяць тому воно було помітно коротшим.
-Значить мої сили зростають. - вимовив Корній абсолютно байдужим тоном..
-Це пов'язано між собою? -Здивувалася я.
-Чим більше сили у Ворона, тим довше його волосся. - Матвій провів рукою по своїй голові. У нього волосся було дуже коротким.
-Довелося пожертвувати ради благої мети... - Чоловік посміхнувся. Я одразу зрозуміла, що саме має на увазі чоловік. 
- В культурі різних племен цього світу вважається, що волосся є символом людської спорідненості з тваринною природою. Воно - вміщувач життєвої енергії і життєвої сили людини, символ зв'язку верхнього, середнього і нижнього світів, символ універсуму. 
Малайя з Крістіаном замавкли і подивились на Корнія. 
- Що? - запитав у них хлопець, не розуміючи чому вони витріщаються на нього.
- Нічого, не звертай уваги. - Майкс посміхнувся і лукаво подивився на Малайю. 
- Заспокойся. - Пробурмотів Малайя і відвів погляд вбік.
-А коли мені можна буде зняти браслет? -Сама не знаючи чому запитала я.
-Після того, як тобі виповниться 18 років, 4 місяці і 22 дні. Саме в цьому віці Муланай став Вороном, саме в цьому віці починають проявлятися наші здібності керувати стихіями... -Матвей сидів на дивані, закинувши ногу на ногу.
-Навіщо тоді я його носю зараз? -Подивившись на прикрасу на зап'ясті, запитала я.
-У Корі сили вперше проявилися в 7-річному віці. Гадаю, Олександр вирішив перестрахуватися, враховуючи колір твоїх очей. -Чоловік поглянув на мене збоку і посміхнувся.
-Я теж можу виявитися особливою? -Затягуючи гумку на волоссі Корнія, ніби між іншим поцікавилася я.
-Все можливо, Віквея.

Трохи ближче до вечора, ми всі разом поїхали в ліс. Малайя хотів побачити, чи зможе Крістіан контролювати обертання. У Майкса обернутися вийшло не з першого разу і навіть не з другого, але коли все ж йому вдалося, ми всі були вражені. Це було захоплююче видовище. З лісу на галявину вийшли два величезних Вовки. У денний час доби це видовище мало зовсім інший ефект. До цього Малайю я бачила у вигляді Звіра тільки вночі, зараз же переді мною стояв білий Вовк з попелястими очима. Трохи позаду нього застиг другий, його шерсть мала сіруватий відтінок, але теж була білою, очі сіро-блакитні. Я машинально простягнула до нього руку. Крістіан зробив спробу наблизитися. Малайя видав попереджувальний рик. Майкс заплющив очі, наче цей звук завдає йому фізичного болю, і відступив назад.
-"Інстинкт сліпого підпорядкування Вожакові..." - з полегшенням вимовив Матвій і посміхнувся... - "А хлопець молодець.
-Вожаку так легко маніпулювати зграєю? - подібне усвідомлення приводило мене в жах.
-Тому Головою клану стає тільки гідний Лікан, для якого безпека і захист Вовків зграї над усе... - Матвій стояв під величезною ялиною, притулившись спиною до її об'ємного стовбура.
-Чому шерсть Малайї біла, а в тих перевертнів на дорозі вона була чорною? -Мене давно цікавило це питання, але поставити його не було можливості. Я здогадувалася, що все залежить від кольору очей Ліканів, і наступна фраза Матвія стала підтвердженням моєї версії.
- Я казав, що хлопець народився з незвичайним для Вовка кольором очей, такого ніколи раніше не було, і з білою шерстю. Інше мене дивує. - Чоловік уважно спостерігав за Вовками, які бігали по галявині. Вони грали в догонялки або займалися чимось іншим, я не дуже розуміла чим саме, але з захопленням спостерігала за двома великими істотами.
- Як так сталося, що і у Крістіана вона біла? Перевертні мають чорну шерсть, без винятку, і не важливо, хто їх перетворив. Забарвлення, так само як і колір очей, передається лише у спадок, від батька до сина, але ніяк не через укус. Це неможливо, так само як рожевий сніг у серпні. - продовжив Матвій.
Я здивовано подивилася на чоловіка, котрий з побоюванням дивився на Корнія, що стояв посеред галявини. 
- Обережніше, Корі. - Вимовив Матвій саме в той момент, коли Корній розправив свої великі крила і на пальцях його рук з'явилися пташині кігті. Хлопець посміхнувся дідові через плече і, жестом "нападайте", викликав Вовків на поєдинок. 
Крістіан не рухався з місця. Чому? Він скоса подивився на Білого Вовка, який стояв поруч. 
- Він не нападе, поки Вожак не дозволить. - Те, що відбувається, явно розважало Матвія. - Крістіан поводиться так, ніби був народжений Ліканом. 
Малайя зітхнув і заплющив очі. Справді, вовки так вміють? Потім тихо заричав. В ту саму секунду Кріс кинувся в бік Корнія. Він нападав, Корі крилом, то одним, то другим відкидав його вбік. Коротше кажучи, вони дуріли, як малі діти. 
- Він дуже сильний. - Підійшовши до нас з Матвієм, сказав Корній, дивлячись на діда з-під опущених вій. Хлопець витер руки від бруду, бо Майксу все ж вдалося кілька разів збити його з ніг і повалити на траву. 
- Навіть як для первістка Малайї. Матвій задумливо дивився в глиб лісу, куди хлопці пішли, щоб обернутися і одягнутися.

Після нападу вовкулаків на Крістіана, Матвій вирішив якомога швидше винищити зграю новонавернених перевертнів. Він з Малайєю і Майксом кожної ночі виїжджав на полювання, вистежував і вбивав перевертнів Тіберія. Нас з Корі, як і очікувалося, ніхто не збирався брати з собою. Я розуміла, чому і не ображалася, але Корній був дуже засмучений. 
- Все життя дід носиться зі мною як з онукою, а не онуком, а тепер ще й він з мене пилинки здуває. 
Я відвела погляд від екрана свого смартфона і засміялася. Корі ображено закусив нижню губу. 
- Вибач, - відклала телефон, підійшла ближче до хлопця і сіла з ним поруч. - Малайя не хоче, щоб з тобою щось погане сталося. 
Корній дивився мені прямо в очі, ніби хотів щось сказати, але не наважувався. 
- Це мене дратує. - Він відкинувся на спинку дивана, а я взяла його за руку, поклавши голову на його плече. - Він тобі подобається, так? 
У Корі очі округлилися, він виглядав переляканим і, на мою думку, був шокований.
-Те, як ти на нього дивишся, видає тебе. -Посміхнулася я, щоб не ставити хлопця в незручне становище.
-Не можна, щоб інші дізналися про це, особливо Малайя. -Корній з силою стиснув мою руку.
-Чому? -Я підняла голову і подивилася на нього.
-Ти збожеволіла? Боюся навіть уявити, як він відреагує на те, що він мені...
-Подобається. Корі, він тобі подобається, треба навчитися приймати це.
-Навчитися не сприймати цього проклятого Вовка як найпрекраснішу істоту з усіх живих - ось що мені потрібно, Ві. Як тобі вдається це робиш так довго?
Я здивовано дивилася на хлопця.
-Ну, приховувати свої почуття до Крістіана.
Тепер настав мій черга бути шокованою. Корній сказав це таким невимушеним тоном, ніби мої почуття до найкращого друга зовсім не були таємницею.
-Те, як ти на нього дивишся, видає тебе, - Корі нахабно посміхнувся. Ну, молодець, що тут скажеш. 1:1
Дійсно так видно, що мені подобається Майкс? Цікаво, він хоч про це здогадується?
Корі потягнув мене за руку.
-Що мені з цього робити?
Я постаралася оговтатися і вийти зі стану заціпеніння.
-Любов можна непогано приховати під "це мій найкращий друг", але при цьому треба посміхатися й невинно кліпати очима. На протязі 9 років спрацьовує.
-Ага, зрозумів. - Корі задумливо похитав головою.
Не знаю, що саме він зрозумів, але я ледь стрималася, щоб не запитати, чи дійсно Корній не бачить, що Малайя теж має почуття до нього. Тільки дурень не помітив би цього. Це ж очевидно. Візьміть, наприклад, обід два тижні тому. Малайя прийшов пізніше за всіх, бо весь ранок намагався відновити свій мотоцикл. Він увійшов до бесідки, оглянувся навколо і сів поруч з Корнієм, хоча за столом було ще два вільні місця. Я посміхнулася тоді і подумала, що у Майкса так само з парковками - може бути 10 вільних місць, але він все одно поставить машину під секвоєю біля мангала.
-"Може, краще його віддати в сервіс, вони відремонтують за п'ять днів?" -запитав Корній тоді і подивився на велику тарілку з грибами.
-Ні. - Малайя, прослідкувавши за поглядом хлопця, взяв його тарілку і почав класти гриби в неї, обираючи найбільші. Він також помітив, що Корі завжди їсть великі, маленькі йому не подобаються.
-Ось цей, будь ласка, - показуючи пальцем на середній грибочок, сказав Корній.
-"Та ти спочатку з'їж це..." - засміявся Малайя, поглядом вказуючи на повну тарілку з грибами.
-Дійсно, той був би вже зайвим. - через деякий час, погладивши себе по животу, сказав хлопець і відсунув порожню тарілку. Малайя задоволено посміхнувся. Так поводяться або дуже близькі друзі, які знають один одного більшу частину життя, як ми з Майксом, або хлопці, які відчувають взаємну симпатію. У випадку Малайї та Корі - це, без сумніву, друге.
Зараз важко згадати всі ті моменти, коли я переконувалася, що хлопці не байдужі одне до одного, але пам'ятаю, що вже давно помітила, що вони крадькома дивилися один на одного з такою ніжністю, що тремтіння пробирає усе тіло. Я ніколи не обговорювала поведінку хлопців з Матвієм або Крістіаном, але я впевнена, що вони розуміють, що відбувається, так само, як і я.
Дивно на скільки може бути очевидним для інших те, що для нас абсолютно непомітне.