Читати книгу - "Лабіринт"

Беяр подивився на пістолет.

— Ви ж не думаєте, що я завдам вам багато клопоту, — кивнув Одріку бік пістолета. — Зрештою, я ж старий, так? — Потім він додав: — Одначе ви також не хочете, щоб ще хтось почув.

Легка посмішка торкнулася її обличчя.

— Сила полягає у таємничості.

— Чоловік, який навчив вас цього, уже помер, пані.

В очах Марі-Сесіль промайнув біль.

— Ви знали мого діда?

— Я чув про нього, — відповів Беяр.

— Він навчав мене добре. Нікого не посвячувати в таємницю. Нікому не довіряти.

— Надто самотнє життя, пані.

— Мені так не здається.

Марі-Сесіль обійшла навколо Беяра, неначе хижак навколо своєї здобичі, поки не опинилася спиною до вівтаря, а він — у центрі печери, поблизу ями в землі.

«Могила, — подумав він. — Могила, де знайшли тіла».

— Де вона? — грізно запитала Марі-Сесіль.

Одрік не відповів, а сказав натомість:

— Ви дуже схожа на свого діда — характером, рисами обличчя, наполегливістю. Так само, як і він, ви на хибному шляху.

В її очах блиснув гнів.

— Мій дідусь був великою людиною. Він шанував Грааль. Усе своє життя він присвятив пошукам Книги Слів для того, щоб зрозуміти.

— Зрозуміти, пані? Чи, може, використати?

— Ви не знаєте про нього анічогісінько.

— О ні, знаю, — тихо відповів Беяр. — Люди змінюються незначною мірою. — Трохи повагавшись, він промовив іще тихіше: — Ваш дідусь був так близько до мети, правда ж? Кілька кілометрів на захід, і він би знайшов цю печеру, а не ви.

— Тепер це не має значення, — грубо відповіла Марі-Сесіль. — Вона належить нам.

— Грааль не належить нікому. Ним не можна володіти, маніпулювати й торгувати.

Одрік замовк на хвилину. У світлі лампи, що горіла на вівтарі, він дивився просто їй у вічі.

— Він би не врятував вашого діда, — нарешті промовив Беяр.

Він почув, як Марі-Сесіль затамувала подих. Потім вона сказала:

— Еліксир лікує й подовжує життя. Завдяки йому дідусь був би живий досі.

— Грааль не допоміг би здолати хворобу, що відділяє плоть від кісток, пані, й він також не дасть вам того, що ви бажаєте. — Одрік замовк. — Грааль не явиться вам.

Марі-Сесіль зробила крок назустріч.

— Ви сподіваєтеся, що не явиться, Беяре, але все-таки ви невпевнені. Попри усі ваші знання й дослідження, ви не знаєте, що станеться потім.

— Ви помиляєтеся.

— Це ваш шанс, Беяре, після тривалих років навчання, дослідження і пошуків ви, достоту як і я, присвятили своє життя цьому. Ви ж бажаєте побачити, що станеться, так само як і я.

— А якщо я відмовлюся співпрацювати?

Марі-Сесіль коротко розсміялася.

— Годі вам. Мені навряд чи треба вас просити. Мій син уб’є її, і ви добре це знаєте. Як він це зробить і скільки це забере в нього часу, залежить від вас.

Попри всі заходи безпеки, яких він ужив, по спині Беяра пробіг холодок. Якщо Еліс зараз там, де й має бути, то не варто хвилюватися. Вона в безпеці. Усе завершиться раніше, ніж вона зрозуміє, що відбувається.

Спогади про Алаїс і Бертранду увірвалися в його голову без попередження. Він згадав їхню палку вдачу, небажання коритися будь-яким наказам, їхню нерозсудливу хоробрість.

Цікаво, чи Еліс така сама?

— Готово, — врешті промовила Марі-Сесіль. — Книга Ліків та Книга Чисел тут. Тож, якщо ви просто дасте мені каблучку і скажете, де заховано Книгу Слів...

Одрік змусив себе зосередитися на Марі-Сесіль.

— А чому ви впевнені, що вона досі в печері.

Жінка посміхнулася.

— Тому, що ви тут, Беяре. Чому б іще ви