Читати книгу - "Соло бунтівного полковника. Вершина"

«Я смішна людина. Вони мене називають тепер божевільним. Це було б підвищення в чині, якби я все ще не залишався для них таким самим смішним, як і раніше. Але тепер уже я не серджусь, тепер вони всі мені милі, й навіть коли вони сміються з мене — й тоді чимось навіть особливо милі. Я б сам сміявся з ними, — не те що із себе, а їх люблячи, якби мені не було так сумно, на них дивлячись. Сумно тому, що вони не знають істини, а я знаю істину! Але вони цього не зрозуміють. Ні, не зрозуміють…»

І Федір Михайлович Достоєвський, вивівши наостанок заголовними літерами слова «СОН СМІШНОЇ ЛЮДИНИ», залишив цей світ.

Примітка
1

Лякачкою жителі Києва жартома, по-доброму, без зневаги називають 62-метровий металевий пам’ятник, що височить над Дніпром, збудований на честь перемоги у війні й відкритий особисто генеральним секретарем ЦК КПРС Леонідом Іллічем Брежнєвим 1981 року. Той пам’ятник справді такий страшний, що цілком відповідає народній назві. Височезна 450-тонна жінка тримає в одній руці 16-метровий дев’ятитонний меч, а в другій — щит площею понад сто квадратних метрів. Але головне — очі. Вони круглі й перелякано дивляться поверх Дніпра в бік Москви.

(обратно)
Оглавление Анатолій Сахно СОЛО БУНТІВНОГО ПОЛКОВНИКА. ВЕРШИНА ПЕРЕДМОВА КНИГА ПЕРША Хмари над Карпатами   Глава перша Комсомол живий і діє     1     2     З     4     5     6     7   Глава друга Замах на олігарха     1     2     З     4     5     6   Глава третя Талант і геній     1     2     З     4     5     6     7     8     9   Глава четверта «Шаляпін»     1     2     З     4     5     6     7     8     9   Глава п’ята Володимирська, 33     1     2