Читати книгу - "Маленький світ"

— Так, і я навіть підозрюю, що тут не обійшлося без дівчини.

— Чому ти так вважаєш? — чаклун підняв на Залду здивовані очі.

— Він когось гукав.

— Я теж це чув, але ім'я дивне.

— Занадто дивне, у всій Ембірі такого навряд чи почуєш.

— Гаразд, отямиться, буде що нам розказати. Тепер ти можеш займатися своїми справами, а вранці знову приходь.

— Добре, Зуфе, піду запитаю у Форо як там Міра. Він повинен був піти до неї. Дівчина так страждала поки його не було. Вона його кохає, і я вдячна Небесам, що послали мені таку невістку. Як тільки Тей та Сіда одужають Форо з Мірою відразу одружаться. Чекати більше нічого.

— Авжеж, нехай допоможуть нам усім Святі Небеса!

Тільки-но постать Залди сховалася за вікном, і старий чаклун присів відпочити, як у двері постукали. На порозі не очікувано з’явилася молода дівчина. Старий не розпізнав її відразу, і не зводив очей, чекаючи на пояснення.

— Доброго дня! — несміливо проговорила вона. — Я хотіла б побачити Тея.

Старий не відповів, прижмуривши очі.

— Дядьку Зуфе, ви мене не впізнаєте? — Дівчина зробила несміливий крок уперед.

— Лое?

— Так, дядьку Зуфе, це я. Ми повернулися до Лешти. Я повинна поговорити з Теєм. Це важливо.

— На жаль, він не зможе з тобою говорити зараз.

— Чому? Це справді важливо, я образила його і хочу вибачитися. Розумієте?

— Все розумію, але Тей не в змозі говорити з тобою. Он він! — старий підійшов до ліжка на якому лежав хлопець.

— Що з ним! Скрикнула дівчина. Він живий?

— Звичайно живий! Але занадто слабкий, тому не говори з ним, і не буди.

— Чи можу я допомогти чимось?

— Навряд.

— Тоді дозвольте хоча б бути біля нього. Допомагати.

— Гаразд. Якщо ти сама того хочеш.

Дівчина схилилася над Теєвим чолом і поцілувала. Потім обережно витерла йому спітнілого лоба. Він знову марив, промовляючи щось незрозуміле.

— Все буде добре, — шепотіла дівчина, — тепер я поруч!

Вона роздивлялася його, тримала за руку, поправляла волосся. Чаклун ніби займався своїми справами, але краєм ока пильно вдивлявся у неї. Він повірив у її щирість, але щось підказувало йому, що це не зовсім правильно. З Лое Тей не бачився вже давно, і дуже болісно переживав розрив цих стосунків. Чи захоче він тепер стосунків з нею?! Чи приємною буде для нього ця турбота, Зуф не знав. Але допомога йому була необхідна, тому старий не відмовив дівчині.

Весь день Лое не присідаючи кружляла біля ліжка. Хлопець поводився неспокійно. Щось викрикував та мотав головою. Зуф збентежено спостерігав за його поведінкою, і не розумів чому запалення не минає. Вони знову напували його настоєм та змінювали пов’язку на нозі. Сіда у той час тихо спала лише деколи глибоко вдихала та повертала голову.

Надвечір з’явився Форо. Здивуванню його, коли він побачив Лое, не було меж. Він виглядав дивно, чи то радів, чи намагався щось сказати та не міг. Зуф хотів було запитати про дивне ім'я, яке чув від Тея, але Лое була весь час поруч, говорити про це та пояснювати де були хлопці було не можна. Тому старий змовчав. Форо хвилювався за друга, пропонував допомогу, але Лое заперечувала. Завзято займаючись хворим Теєм, вона щебетала про примирення та вибачення, які несла коханому. Плутані думки Форо ніяк не порядкувалися. Те що Тей більше не кохає Лое, він знав напевне. Але ту, що зараз займала його думки Тей навряд чи зможе обрати собі за наречену. Форо пішов додому так нічого і не сказавши. І хоча дуже хотілося поділитися з кимось, він не зміг розповісти про це ні Мірі, ні матері. Зуф попереджав про таємницю, яку вони з Теєм повинні були тримати. Та навіть придумати не міг як можливо було пояснити існування людей — істот, які у кілька сотень разів більші від ембів. А те, що Тей закохався у одну з цих істот пояснити не міг навіть собі. Найбільше йому хотілося, щоб друг швидше прийшов до тями. Лише з ним він міг все це обговорити і вирішити. А Тею краще не ставало. Трохи заспокоївся він аж вночі, коли заснув.

Зранку до будинку знову прийшла Залда. Лое вже була там. Вона підозріло подивилася на дівчину та лиш привіталася, не промовивши ні слова більше. Вдвох з Зуфом вони понесли Сіду на галявину. Вже коли йшли назад Залда не стерпіла.

— Зуфе, що робить та дівчина біля Тея?

— Допомагає.

— Але ж… — Залда замовкла, вагаючись, говорити чи ні. Потім додала: — я не вправі вмішуватися. Самі вирішать.

— Кажи, що хотіла, Залдо.

— Вона покинула Тея заради того негідника Беша. Хлопець так страждав через це. Та й родина її не дуже добра. Я знаю її батька. Вони зовсім не пара!

Жінка гойдала головою та прикушувала губи. Вона хвилювалася за Тея, тому, що була впевнена, коли він побачить Лое, відразу помириться з нею. Адже бачила яким сильним було його кохання.

— Не будемо поспішати Залдо. Хай все йде у своїй черзі. Зараз вона піклується про нього і цим спокутує свою провину. Тей розумний та розважливий, тому залишимо це рішення на нього.

— Ти правий. Якщо те кохання досі у його серці, його ніхто не зупинить. А я зараз, Зуфе, найщасливіша мати. Мій син здоровим і неушкодженим повернувся додому. Він змінився. Став серйозним та відповідальним. В них все добре з Мірою. Яке щастя! Скоро в мене з’явиться красуня невістка. А там і онучата. Я вдячна тобі, ти завжди допомагав мені з Форо. І на обряді одруження будеш посідати найголовніше місце.

— Дякую, Залдо! Я радий за тебе. А твій син добрий та розумний. Тому моя допомога не така й велика.

Непомітно для себе, за розмовами вони повернулися до будинку. Чаклун поклав Сіду на ліжко і посміхнувся: у дівчини порожевіли щоки.

— Вона одужає? — запитала Залда.

— Так. Тепер я впевнений у цьому. Та поспішати не треба. Тіло її майже починало відмирати, а тепер поступово відновлюється.

Залда погладила волосся Сіди, і теж посміхнулася. Та коли поруч встала Лое, відразу змінилася на обличчі. Вона й сама не розуміла чому ця дівчина викликала у неї відразу та не сприйняття.

Скоро Залда попрощалася і пішла додому, а день у будинку Сіди та Тея пройшов так само, як і вчорашній. Тей час від часу марив, та щось вигукував. Лое терпляче витирала його спітніле обличчя та намагалася заспокоїти. Зуф бачив, що