Читати книгу - "Друга фундація"

– Аркадіє, – м’яко сказав їй батько, – мені здається, що юна леді…

Вона так і знала. Так і знала.

– …не мала б так нахабно поводитися із чоловіком, старшим за неї.

– Ну а на що він розраховував, підглядаючи у моє вікно? Юна леді має право на особисте життя. А тепер мені доведеться знову писати цей клятий твір.

– Ідеться не про те, чи доцільно йому було лізти у твоє вікно. Тобі просто не слід було його впускати. Могла би відразу покликати мене – особливо якщо ти вважала, що я на нього чекаю.

Вона роздратовано сказала:

– Із таким же успіхом ти міг його й не чекати… Це дурня. Він усе зіпсує, якщо і далі лізтиме у вікна замість дверей.

– Аркадіє, нікому не потрібна твоя думка про справи, яких ти не розумієш.

– Усе я розумію. Це все Друга Фундація, от що.

Запала тиша. Навіть Аркадія відчула, як в неї щось нервово закрутило в животі.

Доктор Дарелл тихо запитав:

– Де ти про це чула?

– Ніде, але що тут такого таємного? Тобі не варто турбуватися, що я комусь про це розповім.

– Містере Антор, – сказав доктор Дарелл, – я мушу вибачитися за все це.

– О, все нормально, – доволі нещиро відповів Антор. – Якщо вона продалася силам темряви, то вашої вини в цьому немає. Але якщо ви не заперечуєте, я розпитаю її про дещо, перш ніж ми підемо. Міс Аркадіє…

– Що вам треба?

– Чому ви вважаєте, що лізти до вікон замість дверей нерозумно?

– Бо ви таким чином сповіщаєте, що намагаєтеся щось приховати, дурненький. Якщо я маю таємницю, то не заклеюю собі рота стрічкою, щоб усі знали, що в мене є таємниця. Я розмовляю так само, як завжди, але про щось інше. Хіба ви не читали жодного висловлювання Сальвора Гардіна? Він був нашим першим мером, якщо ви цього не знали.

– Так, я знаю.

– Ну так от, він казав, що шанси на успіх має лише та брехня, що не соромиться себе. Також він сказав, що немає нічого, що повинно бути правдою, але все повинно звучати правдиво. Ну от, коли ви пролізаєте крізь вікно, це брехня, яка соромиться себе, і це не схоже на правду.

– Тоді що зробили б ви?

– Якби я хотіла побачитися зі своїм батьком у надзвичайно секретній справі, я б відкрито познайомилася з ним і побачилася б, вигадавши будь-який абсолютно законний привід. А потім, коли всі вас уже добре знали і звично пов’язували із татом, ви б могли зберігати свою таємницю і ні в кого не виникло б жодних підозр.

Антор здивовано глянув на дівчину, потім на доктора Дарелла і сказав:

– Ходімо. У мене є портфель, який я хотів би забрати із саду. Зачекайте! Ще одне питання. Аркадіє, а ви справді тримаєте під ліжком бейсбольну биту?

– Ні, не тримаю.

– Ха. Я так і думав.

Доктор Дарелл зупинився біля дверей.

– Аркадіє, – сказав він, – коли ти переписуватимеш свій твір про план Селдона, непотрібно цієї надмірної таємничості про твою бабусю. Цю частину взагалі не потрібно згадувати. Батько з Пеллеасом тихо спустилися вниз. Потім гість притлумленим голосом запитав:

– Не заперечуєте, якщо запитаю, сер? Скільки їй років?

– Позавчора виповнилося чотирнадцять.

– Чотирнадцять? О велика Галактико… Скажіть, а вона колись говорила, що одного дня збирається вийти заміж?

– Ні, не говорила. Принаймні, мені.

– Ну, якщо вона колись збереться за когось, то пристрельте його. Я маю на увазі того, за кого вона збереться вийти заміж. – Він серйозно подивився старому в очі. – Я серйозно. Немає нічого жахливішого в житті, ніж жити разом із такою, якою вона стане у двадцять років. Звичайно, я жодним чином не хочу вас образити.

– Я не ображаюся. Гадаю, я чудово розумію, що ви маєте на увазі.

А нагорі об’єкт їхнього уважного аналізу втомлено всівся перед стенографом і похмуро вимовив: «Майбутнє плануселдона». Стенограф із безмежною самовпевненістю перетворив ці слова на елегантні рукописні великі літери:

«МАЙБУТНЄ ПЛАНУ СЕЛДОНА».

МАТЕМАТИКА. Синтез обчислення n-змінних та n-вимірної геометрії є основою того, що Селдон колись назвав «моєю маленькою алгеброю людства»…

Галактична енциклопедія

8. План Селдона

Уявімо кімнату.

Місцерозташування цієї кімнати наразі нас не цікавить. Достатньо сказати, що переважно саме тут функціонувала Друга Фундація. Ця кімната століттями слугувала осідком чистої науки – однак там годі було знайти хоч один із тих пристроїв, із якими людство впродовж багатьох тисяч років ототожнювало науку. Це була інша наука, що оперувала лише математичними поняттями, до певної міри нагадуючи філософії стародавніх рас у ті примітивні доісторичні часи, які передували появі технологій, коли людина ще не вийшла за межі свого єдиного, тепер уже напівзабутого світу.

Отже, по-перше, в цій кімнаті, захищеній потугою психічної науки, яку донині не змогла здолати вся об’єднана фізична міць Галактики, перебував Головний Випромінювач, у життєво важливих частинах якого зберігався весь план Селдона.

По-друге, в цій кімнаті була ще й людина – Перший Спікер. Він був дванадцятим у династії головних охоронців плану Селдона, і його титул означав єдине: на зборах лідерів Другої Фундації він виступав першим.

Попередник Першого Спікера розгромив Мула, але руїни, що зосталися після цієї гігантської боротьби, все ще захаращували шлях Плану… Вже двадцять п’ять років Перший Спікер і його адміністрація намагалися змусити Галактику впертих і недалекоглядних людських істот повернутися на визначений шлях… Це було неймовірно важке завдання.

Коли відчинилися двері, Перший Спікер підняв голову. Навіть зараз, у цій кімнаті, він розмірковував на самоті про оті двадцять п’ять років власних зусиль, що тепер хоч і повільно, проте неминуче наближаються до кульмінації. Та навіть зараз, будучи цілковито поглинутим цими думками, він дивився на гостя зі спокійною надією. Юнак, студент, один із тих, хто міг би, зрештою, перебрати на себе цю справу.

Юнак нерішуче затримався у дверях, тож Першому Спікерові довелося підійти до нього і, по-дружньому поклавши руку на плече, завести його у кімнату.

Студент сором’язливо усміхнувся, і Перший Спікер, помітивши це, промовив:

– По-перше, я повинен пояснити, чому ви тут.

Тепер вони дивилися один на одного через стіл. Ніхто з них не розмовляв у традиційному сенсі слова для будь-кого в Галактиці, хто не є членом Другої Фундації.

Спершу мова була засобом, за допомогою якого людина навчилася сяк-так передавати власні