Читати книгу - "Межовий лицар"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ейріон нарешті відпустив непотрібний моргенштерн та схопився за короткий кинджал на поясі. Йому вдалося витягти його з піхов, проте Данк вдарив по руці щитом і зброя полетіла в болото.
Він міг перемогти сіра Данкена Високого, але не Данка з Блошиного кварталу. Старий навчив його, як битись на мечах та списах, але такий тип бійки він вивчив значно раніше в темних вузьких вуличках та провулках міських нетрів. Данк відкинув в сторону пом’ятий щит і смикнув вверх забрало шолома Ейріона.
Забрало — це слабке місце, згадав він слова Сталевого Пейта. Принц припинив боротьбу. Його пурпурові очі були повні жаху. Данк відчув раптове бажання вхопити пальцями якесь з цих очей і роздавити його наче виноградину. Але це б не було по-лицарськи.
«ЗДАВАЙСЯ!» закричав він.
«Здаюсь…» прошепотів дракон, ледве ворушачи блідими губами. Данк моргнув. На мить він не міг повірити своїм вухам. Невже все закінчено? Він закрутив головою з боку в бік, намагаючись побачити поле. Його зорові отвори були частково погнуті від удару, який прийшовся в ліву частину обличчя. Він помітив принца Мейкара, який із булавою в руках намагався пробитись до свого сина. Бейлор Зламаний Спис стримував його.
Хитаючись, Данк підвівся на ноги, тягнучи за собою Ейріона. Схопившись за кріплення свого шолома, він зірвав його з голови і відкинув в бік. Одразу море звуків та образів затопило його. Хрипіння і прокльони, крики натовпу, іржання одного жеребця, в той час як інший мчав кудись через поле без вершника. Всюди дзвеніла сталь. Рейман та його кузен обмінювались ударами прямо перед трибуною, обоє піші. Їхні щити були практично зруйновані, зелене та червоне яблуко розбиті на тріски. Один із лицарів Королівської гвардії відтягував свого пораненого побратима з поля. Вони були схожі як дві краплі води в білій броні та білих плащах. Третій з білих лицарів лежав на землі, а Усміхнений Шторм приєднався до принца Бейлора у битві проти принца Мейкара. Булава, бойова сокира та півторачний меч піднімались та опускались. Дзвеніли шоломи та щити. Мейкар відповідав одним ударом на три, і Данк бачив, що там скоро все скінчиться. Я повинен припинити це, до того як ще хтось загине.
Принц Ейріон раптом смикнувся намагаючись схопити свій моргенштерн. Данк ногою відкинув зброю, потім вдарив принца об землю, обличчям донизу. Після чого схопив його за ногу та потягнув полем. Коли вони добрались до місця де сидів лорд Ешфорд, принц був в болоті з голови до ніг. Данк поставив його на ноги та смикнув, струсивши частину болота на лорда Ешфорда та прекрасну діву.
«Кажи йому!»
Ейріон Яскраве Полум’я виплюнув з рота траву та глину.
«Я знімаю свої звинувачення.»
16
Пізніше Данк вже не міг згадати, чи він покинув поле на своїх ногах, чи йому допомогли. Його боліло всюди, деякі місця гірше за інші. Тепер я справді лицар? крутилось у нього в голові. Я переможець?
Егг допоміг йому зняти поножі і латний комір, Рейман теж. І навіть Сталевий Пейт. У нього настільки крутилось в голові, що він не міг зрозуміти хто є хто. Він розрізняв лише пальці та голоси. Той, хто скаржився явно був Пейтом. «Гляньте, що він зробив з моєю бронею,» бурчав він. Вся пом’ята, побита та поцарапана. Але чого я взагалі хвилююсь? Все одно, виглядає на те, що броню з нього доведеться зрізати.
«Рейман,» прохрипів Данк, схопивши за руки свого друга. «Інші. Що з ними?» він мав це знати. «Хтось загинув?»
«Бізбері,» відповів Рейман. «Вбитий сіром Доннелом з Сутінкового Долу при зіткненні. Сір Хамфрі серйозно поранений. Решта в синяках та крові, але не більше. Не рахуючи вас.»
«А вони? Скаржники?»
Сіра Віллема Вайлда з Королівської гвардії винесли з поля непритомним, і я думаю, що зламав кілька ребер своєму кузену. Принаймні, я сподіваюсь на це.»
«А принц Дейрон?» простогнав Данк. «Він вижив?»
«Після того, як сір Робін вибив його з сідла, принц залишився лежати там, де впав. У нього може бути зламана нога. Його власний кінь наступив на нього, поки бігав по полю.»
Напівпритомний, з думками, що плутались в голові, Данк відчув величезне полегшення. «Значить, він помилився зі своїм сном. Мертвий дракон. Хіба що Ейріон. Але він не загинув, так?»
«Так,» відповів Егг. «Ти помилував його. Хіба не пам’ятаєш?»
«Пам’ятаю, напевно.» Його спогади про бій починали гаснути та плутатись. «Я то відчуваю себе п’яним, то мене все болить так, наче я помираю.»
Вони змусили його лягти і про щось розмовляли над ним, поки він дивився в скаламучене сіре небо. Данку здавалось, що досі ранок. Цікаво, скільки тривав бій?
«Боги милосердні, наконечник списа забив йому глибоко всередину кільця кольчуги,» почув він голос Реймана. Рана почне гнити, якщо не…
«Напоїть його і вилийте на рану киплячу олію,» хтось запропонував. «Так роблять мейстри.»
«Вина.» Продзвенів металом новий голос. «Не олію, вона вб’є його, киплячого вина. Я пошлю за мейстром Йормвеллом щоб він подивився на нього, після того як той закінчить з моїм братом.»
Високий лицар стояв над ним в чорній броні, пом’ятій та поцарапаній від багатьох ударів. Принц Бейлор. Багряний дракон на його шоломі втратив голову, крила та більшу частину свого хвоста. «Ваша Високість,» сказав Данк, «Я ваша людина. Ваша людина.»
«Моя людина.» Чорний лицар сперся на плече Реймана. «Мені потрібні хороші люди, сір Данкен. Королівство…» Його голос звучав якось невиразно. Можливо принц вкусив собі язика.
Данк відчував себе дуже втомленим. Важко було залишатись при свідомості. «Ваша людина,» ще раз прошепотів він.
Принц покрутив головою. «Сір Рейман… мій шолом, зніміть його, якщо вам нескладно. Забрало… забрало тріснуло, а мої пальці… вони
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Межовий лицар», після закриття браузера.
