Читати книгу - "Сюрпризи долі"

Катруся відвідувала Олену майже щоденно.

— Ти повинна стати сильною, — радила. — Сьогодні це поширене явище.

І справді, Олена з’ясувала для себе цікавий факт, на який ніколи не звертала уваги. Майже всі жінки в її оточенні мали якісь проблеми з чоловіками. Отже, вона не є винятком, а закономірним явищем, та від цього не ставало легше. Настав час призвичаюватися до нових поворотів долі, яка частенько полюбляє дарувати нові сюрпризи. Слово «сюрприз» Олена зненавиділа ще в Сержі.

Лежати в ліжку більше не було сенсу. Відгули і відпустки закінчилися, треба вставати і йти на роботу. Оленчине тіло знесилилося, наче хтось випив з нього енергію. Вона порівнювала себе з роботом, який виконує запрограмовані функції. Найважчими були вечори, коли доводилося залишатися на самоті зі своїми думами. Куди поділися страждання за Жаном? Тепер думки заполонив тільки Георгій та його зрада. Олена бажала лише, щоб він страждав так, як страждала вона, щоб повзав по підлозі, благав прощення. Їй потрібно бачити свого чоловіка приниженим коло ніг, щоб благав помилування.

Кожен день тягнувся, наче гумовий. Треба чимось заповнювати вільний час, якого стало понад міру. Ще одне випробування, яке підсуває доля для перевірки на міцність.

Самотніми вечорами спорожнілий дім нагадував домовину. Раніше Олена крутилася, наче дзига, а тепер з’явилося повно часу. Якби поруч мати дітей, мала б для кого існувати і ким заповнювати довгі дні. Та вони повернуться нескоро, і тепер невідомо, чи повернуться взагалі.

Постійно виникало питання, куди себе подіти? Одна радість — на вихідні її обов’язково кудись запрошувала як не Марина, то Катруся. Вони дбали про покинуту подругу і всіма силами намагалися створити для неї якнайліпші умови. Їм це не завжди вдавалося, Олена не сприймала жодних порад, кожна дрібниця виводила з себе. Її почали дратувати успішні сім’ї, вона потребувала таких самих нещасних друзів, і цілком закономірно почали з’являтися нові приятельки.

Олена відшукала телефон Олександри, супутниці з подорожі до Франції. Треба до неї неодмінно зателефонувати. Як виявилося, в товаристві Лесі вже був цілий сонм покинутих муз, які мали великий досвід самотності. Вони більше не бажали залишатися покривдженими жертвами і з часом перетворилися на агресивних мисливців.

Час загоює рани, але якщо вони дуже глибокі, то з’являються рубці. Вони покривають душу заскорузлою оболонкою, яка надійно захищає від зовнішніх подразників. Такий панцир, з одного боку, допомагає, з іншого, — має колосальну відштовхувальну силу. Покинуті жінки очікують, як манни небесної, любовних пригод, у яких вбачають себе жрицями кохання. Кожна мріє про принца, але жодна ніколи цього не вимовляє вголос. Усі без винятку лукавлять, полюбляючи прикриватися улюбленою фразою:

— Де ти тепер бачила справжніх чоловіків? Вони не існують!

Це є великою помилкою, оскільки такі слова мають потужну магічну силу, яка не підпускає жодного лицаря в їхній окіл. І тоді їм доводиться проводити час лише в жіночих товариствах. Вони переконують себе, що це для них найцікавіше. Дівчата ще полюбляють розповідати подругам про власні міфічні перемоги на любовному фронті і тому їхні звершення короткотривалі. Причина прихована в агресивності, яка відлякує кожного, хто намагається наблизитися, адже вони власноручно одягли на свої ніжні тіла бойові лати.

Улюбленою їхньою справою є настановляти на правильну путь неофітів.

— Чого сидиш набундючена, піди до доброго масажиста, він тебе поставить на ноги, — повчала перша.

— Піди в косметичний кабінет, станеш на десять років молодшою, — радила інша.

Олена спочатку не піддавалася на вмовляння, а потім почала ретельно виконувати накази нових подруг. Вона змінила колір волосся, зробила манікюр і педикюр, відвідала масажиста. Їй ставало легше, однак ця терапія була короткотривалою.

Одного разу зателефонувала Олександра і повідомила, що за два дні в одному з ресторанів міста відбудеться чоловічий стриптиз. Олена ніколи не відвідувала таких заходів, її такі вистави не цікавили.

— Чого сидітимеш сама вдома, підемо і розважимося.

— Скільки це коштує? — занепокоїлася Олена.

— Дрібницю. Це рекламне шоу, дуже дешеве.

— Я не знаю, може не варто?

— Що означає «не варто»! Чути нічого не хочу, я вже тебе записала.

— А там цікаво?

— Ти що, не розумієш? Буде повний ресторан людей, квитки всі продані, знайдемо собі файних хлопців і забавимося. Та, якщо дуже не хочеш, то можеш залишатися вдома.

Олена потребувала, щоб нею хтось керував. Вона не могла відмовити наполегливим умовлянням подруги і тому погодилася.

Перед входом у ресторан було людно. Строкаті зграйки молоді голосно гомоніли; товариства середнього віку в радісному очікуванні виглядали своїх друзів. Сюди прийшли і люди старшого віку, вони загадково посміхалися, відсипаючи масні жарти, від яких вибухав голосний регіт.

Олена відразу побачила приятельок. Уже майже всі зібралися і тепер з нетерпінням чекали початку вистави. Неозброєним оком можна побачити, як кожна з них старанно готувалася до вечірки. Про це промовисто свідчили їхні фантазійні зачіски, барвистий макіяж та звабливі сукні, які запрошували зазирнути туди, де приховувалася таємниця.

— Нарешті прийшла наша згуба! — вигукнула одна.

— Ти що, не знала, куди йдеш? — не витримала друга. — Чого вирядилася, як сіра мишка!

— Я не знала, що на себе одягнути, тому взяла брючний костюм.

— Там же будуть кавалери, а вони ж такі ласі до жіночих принад. Не можна втрачати жодного шансу.

— Якщо щось має належати мені, то отримаю і без надмірних старань, — незадоволено промовила Олена.

Приятелька хотіла щось заперечити, але в дверях з’явився елегантний парубок з мокрою зачіскою й уклінно запросив гостей заходити.

Урочиста процесія рушила до входу. Юнак з мокрою зачіскою уважно перевіряв білети і називав номер столика. За декілька хвилин гості розсілися і почали уважно вивчати меню.

За столиком, крім Олени, сиділо ще сім жінок. Поряд ще три з