Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Тому головний він у всій Піднебесній між марних, Із чад недбайливих він — першим, як був, так і буде! Багате юнацтво! Та отроки в одязі гарнім! Зразком хай не буде для вас образ цей препаскудний![37]

Тим часом матінка Цзя зустріла Баоюя з посмішкою й запитала:

— Навіщо ти переодягався? Спершу треба було привітатися з гостею! Познайомся! Це твоя двоюрідна сестриця!

Баоюй обернувся й у тендітній, чарівній дівчинці відразу впізнав дочку тітки Лін. Він підійшов, поклонився й, повернувшись на своє місце, почав уважно розглядати Дайюй. Вона здалася йому надзвичайною, зовсім не схожою на інших дівчаток. Воістину:

Тривога бринить у серпанком повитих бровах? О ні, не тривога. Сама безтурботність скоріше. Чи радості проблиск у цих полохливих очах? Не радість, на жаль. А скоріше — зажурена ніжність. ...Здається: зродилась у ямочках щік жура, що єством її оволоділа, Принадність струмує, мов світла потік, із цього тендітного, ніжного тіла... Падають сльози з очей — за сльозою сльоза. А миловидна! Про що там зітхає лякливо! Наче при вітрі гойдається пружна лоза, Наче на воду схилилася квітка, як диво. Серцем відкритим Бі Ганя[38] достойна вона, Навіть Сі Ши[39] не була така ніжна й красива!

— Я вже колись бачив сестрицю, — мовив Баоюй.

— Не вигадуй! — осмикнула його матінка Цзя. — Де ти міг її бачити?

— Можливо, я помиляюсь, але мені здається, ми знайомі давно й начебто зустрілися після тривалої розлуки.

— Добре, добре! — махнула рукою матінка Цзя. — Це значить, ви з нею незабаром подружитеся.

Баоюй пересів ближче до Дайюй, іще раз оглянув її пильним поглядом і запитав:

— Ти вчилася, сестрице?

— Дуже мало, — відповіла Дайюй. — Усього рік, встигла вивчити лише кілька ієрогліфів.

—