Читати книгу - "Останній тамплієр"

В усякому разі, він на це сподівався.

Гас вистрілив кілька разів в обох напрямках, щоб не підпускати копів дуже близько і дати їм зрозуміти, що він має серйозні наміри. З «Берегти» в цій грьобаній ситуації було мало користі, проте, всі четверо кинулися до укриттів.

Звук розбиваного скла і крики паніки прокотилися луною по миттєво спорожнілих тротуарах.

Рейлі побачив, як Гас навів пістолет у їхній бік, і вчасно пригнувся, сховавшись за дверима автомобіля. На спорожнілій вулиці прогуркотіли постріли, дві кулі вгризлися в цегляну стіну за спиною Рейлі, третя потрапила в ліву фару його «крайслера»: хрусь! — хромовані деталі упереміш зі склом посипалися на дорогу. Мигцем поглянувши праворуч, він звернув увагу на чотирьох до смерті нажаханих перехожих, що причаїлися за припаркованим «мерседесом». Із їхнього вигляду можна було судити, що вони збираються рятуватися втечею. Таке рішення було хибним. Під прикриттям авто вони були у більшій безпеці. Один із них подивився в його напрямку. Рейлі став подавати йому знаки рукою, щоб той пригнувся, і викрикнув:

— Пригніться і не ворушіться!

До ладу не розуміючи, що відбувається, з очима повними страху, чоловік закивав, відскочивши назад за машину.

Рейлі обернувся, висунувся з-за дверей і спробував вистрілити, але чоловік, якого він знав на ім'я Гас, весь час тримався мало не впритул до спини крамаря. Він був надто близько до нього. Це не давало Рейлі змоги як слід прицілитися. Але найбільше його турбувало те, що він нічим не міг допомогти французу, який на той час впав на коліна, наповнюючи несамовитими криками спорожнілу вулицю.

Раптом Гас відірвався від обійнятого полум'ям Люсьєна і випустив кілька куль у агентів, що наближалися до нього з протилежного боку. Здавалося, час уповільнив свій хід, і Рейлі скористався цією нагодою. Затамувавши подих, він вискочив з-за дверцят автомобіля, обхопив руків'я пістолета обома руками, прийняв позу для стрільби, за якусь мить сумістив мушку з прицілом і м'яко, поступово напружуючи палець, натиснув на курок. Куля з гуркотом вилетіла зі ствола — червона цівка крові вистрибнула із стегна Гаса.

Рейлі вже було зібрався бігти на допомогу Люсьєнові, але Гас порушив план героїчного порятунку, що виникли в голові агента ФБР. Через невдалий збіг обставин у цей момент на вулицю виїхало таксі-вантажівка.

Коли Люсьєн став кататися по асфальту і відчайдушно розмахувати руками, намагаючись збити полум'я, Гас змикитив, що час брати ноги в руки, і чим раніше — тим краще, але тут відчув удар в ліве стегно і хитнувся вбік. Він мимовільно приклав руку до ураженого місця, а коли підніс її — з неї стікала кров.

Сучий син! Повезло ж цим виродкам!

Несподівано Гас побачив таксі. Проклинаючи копів на чому світ стоїть, він, використовуючи його як прикриття, щосили рвонув уперед. Накульгуючи, Гас зайшов за ріг будинку і побачив, що удача знову усміхається йому. Зупинилося таксі, з нього вийшов пасажир, японський бізнесмен в непоказному костюмі Гас відштовхнув японця плечем, потім ривком відчинив двері, подався вперед і, схопивши водія, виволік його на вулицю. Влізши за кермо, він увімкнув швидкість, але раптом відчув, як щось ударило його збоку по голові. Винуватцем виявився водій, що намагався відвоювати назад своє авто. Він щось кричав незрозумілою мовою. «Дурень довбаний», — роздратовано подумав Гас і висунув дуло «Берегти» з вікна. Натиснувши курок, він випустив кулю просто в червоне від обурення обличчя водія, і, рвонувши з місця, помчав вулицею.

Вдавивши у підлогу акселератор на службовому «крайслері», Рейлі виїхав на тротуар і промчав повз розвізної вантажівки, краєм ока помітивши групу людей, що схилилися над мертвим водієм. Джордано по радіо докладав обстановку і чув, як Бачинський організовує переслідування і керує виставлянням дорожніх заслонів. Прикро, що операцію підготували нашвидкуруч! Їм слід було повністю перекрити вулицю. Але Бачинський сказав, що це наполохає бурмила ще до того, як він дійде до антикварної крамниці, якщо зазвичай жвава вулиця виглядатиме неприродно тихою. Він подумав про палаючого крамаря, який вийшов, хитаючись зі свого магазинчика, і про водія таксі, якого відкинуло назад від пострілу в голову. Було б краще, якби вони просто відлякнули підозрюваного.

Рейлі подивився в дзеркало заднього виду, перевіряючи — чи з ними Бачинський.

Схоже, що ні. Вони самі брали участь у переслідуванні.

— Стеж за дорогою!

Підкоряючись вигуку Джордано, Рейлі знову зосередив увагу на дорозі. Петляючи, він прокладав шлях крізь мозаїчне скупчення легкових і вантажних автомобілів. Їхні водії вже щосили розсерджено сигналили услід таксі, що промчало повз них на граничній швидкості. Незабаром воно скочило у провулок. Рейлі не відставав, слідуючи за Гасом крізь здійняту ним хмару пилу і сміття. Він безуспішно намагався зорієнтуватися в цьому непроглядному сміттєвому тумані.

— Куди ми в біса їдемо? — заволав він.

— До річки.

Яка корисна підказка!

Таксі вискочило з провулка і, верескнувши шинами на асфальті, різко повернуло праворуч. За мить Рейлі повторив маневр.

Машини з гуркотом мчали повз них. Здавалося, вони рухаються у всіх напрямках. Таксі ніде не було видно.

Воно немов крізь землю провалилося.

Рейлі кидав погляди то праворуч, то ліворуч, водночас намагаючись