Читати книгу - "Мистецтво кохання"

— 255 Є кого вчити в нас: юрми дівчат — і гарненькі, й не дуже, 256     Більшість, до слова кажу, гірша од меншості й тут. 257 Гарним ані настанов, ні мистецтва не треба, бо їхній 258     Посаг — це врода; вона — верх без мистецтва бере. 259 Море ясне — мореплавець спокійний; коли спохмурніє — 260     Вміння і засоби всі тут же він пустить у хід, 261 Зовнішність рідко буває без вад; навіть плямку найменшу 262     Від чоловічих очей, як тільки можеш, ховай! 263 Куца — сиди, щоб тебе за сидячу, як станеш, не мали; 264     Нижча від куцої ти — гостя на ложі стрічай. 265 А щоб на око він, поки лежиш, не визначив зросту, 266     Спритно на ноги собі ще й покривало накинь. 267 Вільний — для надто худих я порадив би одяг; так само 268     Вільно й накидка нехай їм опадає з плечей. 269 Надто бліда хай рум'яниться; надто смаглява — вживає 270     Замість всіх інших білил — риби, що з Фаросу, мазь. 271 Ніжку не дуже струнку у взутті білосніжнім приховуй, 272     Не поспішай ремінців з надто тонкої знімать. 273 Прикру нерівність плечей хай підправить подушечок пара, 274     Грудям пласким повноти кругла пов'язка додасть. 275 Пальці не дуже тонкі в тебе, ніготь не надто гладенький — 276     Значить, як мову ведеш, менше вдавайся до рук 277 І не бесідуй натще, коли з рота важкий в тебе запах, 278     Від чоловіка тоді краще вже одаль тримайсь. 279 Зуб почорнів тобі? Вищий від інших? Вибився з ряду? — 280     Краще не смійся, бо цим тільки нашкодиш собі. 281 Хто б у те вірив, що навіть сміятися вчаться дівчата? 282     Вчаться таки, аби й сміх повабу їм додавав. 283 Смійтесь, та не на весь рот, щоб на щічках дві ямочки грали, 284     Нижня губа щоб ледь-ледь верхніх торкалась зубів. 285 Звісно, й кишок ви зо сміху не рвіть, коли треба й не треба: 286     Хай по-жіночому він — солодко, ніжно бринить. 287 Є ще такі, що їм рот перекошує регіт нестримний; 288     Декотру сміх аж трясе — наче ридає вона. 289 Іншої сміх ріже вуха: здається, що то десь при жорні 290     Знуджена колом іти, вперта ослиця реве. 291 Врешті, куди не сягнуло мистецтво? Вже й плачемо гарно — 292     Сльози у будь-який час, в будь-який спосіб ллємо. 293 Що там сльоза? Велимо, щоб язик на тій чи на іншій 294     Літері мов спотикавсь, як у дитини бува: 295 Знадою й вада стає — певних слів помилкова вимова: 296     Гірше, ніж досі могли, мовити слово вчимось. 297 От і візьми собі це, раз воно помічне, до уваги. 298     Далі навчайся того, кроком яким тобі йти. 299 Є і в ході якийсь чар: чи когось незнайомого нею 300     Звабиш, а чи відштовхнеш — вирішить, власне, хода. 301 Рухати стегнами вміє одна й розвівать за собою 302     Одяг, ступаючи так, начеб не йшла, а пливла. 303 Інша — мов червонощока жона селянина-умбрійця, 304     Твердо, сягнисто кладе, по-чоловічому, крок 305 Міра — й тут головне: між селюцьким розгонистим кроком 306     І по-смішному дрібним вибрать середину вмій. 307 Тільки плече твоє хай неодмінно оголеним буде 308     Зліва, так само й руки, лівої, не прикривай. 309 Надто, коли в тебе шкіра — мов сніг: цілував я, бувало, 310     Звабливу ту білину ніжних жіночих плечей! 311 Моря потвори, Сирени, були, що дзвінким своїм співом 312     Судна могли зупинять, хоч би які там прудкі. 313 Парость Сізіфа Улісс мало пут не порвав на їх голос — 314     Іншим він вуха тоді воском, хитрун, заліпив. 315 Часто не вродою — голосом зваблюють хлопців дівчата, 316     Тож, чи вродливі, чи ні — вчіться мистецтва того! 317 Часто повторюйте, що в мармурових почули театрах, 318     Чи на єгипетський лад снуйте легкі пісеньки. 319 Хто до моїх настанов прислухатися хоче, хай вміє 320     В правій — кітару, а плектр — в лівій тримати руці. 321 Скелі і звірів зворушував лірою, й плесо підземне, 322     І триголового пса славний родопський Орфей. 323 Брили на голос твій, праведний меснику неньки своєї, 324     Хоч не торкавсь їх ніхто, в стіни складались нові. 325 Й риба німа, каже поговір знаний, вслухалась у ліру, 326     В спів Аріона дзвінкий, що серед моря лунав. 327 Грай і на арфі, обіруч у струни вдаряючи ніжно: 328     Жартам, веселим пісням вельми пасує