Читати книгу - "Зневажаючи закон"

Потім володар казкового скарбу старанно замкнув сейф, придивився до дрібних краплин вологи на стіні і спохмурнів: слід було б час від часу підсушувати схованку, найкраще — електричним нагрівачем. Можна було б підключити його до акумулятора в машині або просто привезти нагрівач з автономним живленням. У сейфі, зрозуміло, вологи не було, але обережність не завадить.

Він ще раз розглянувся, взяв торбу й виліз із схованки. Ретельно замкнув дверцята, прикидав камінням. Потім постояв кілька хвилин, пильно дослухаючись до лісової тиші. Біля другої години ночі «фіат» знову в'їхав на північні околиці варшавської Праги.

До молочного магазину, де зараз продавали сир, ось-ось мали привезти яйця, тому черга збільшилась майже до сотні людей, утворивши дві петлі між кіосками в сквері. Остання декада липня розпочалась холоднечею й дощем, проте люди вперто стояли, не пропускаючи поза чергою навіть вагітних жінок та інвалідів, хіба що інвалід був, як то кажуть, «виразний» — без ноги чи ще чогось.

Зав'язувались зичливі побіжні знайомства, люди давали одне одному поради, лунали смаковиті епітети, пов'язані з тим чи тим прізвищем, ішов обмін найновішими анекдотами, бо в чергах жодної цензури, навіть з погляду моралі, не існувало.

Якийсь чоловік, довговолосий і довгобородий, спробував проштовхатись в обложений магазин, але його негайно викинули.

— Оті бородані — це ж страшенні нікчеми, — зауважила одна жінка, звертаючись до іншої. — Ви не знаєте, коли привезуть яйця?

— Від яєць людина стає дурною, — докинув чолов'яга у сірому плащі, що стояв за нею, і гучно чхнув.

— Мій дідусь за два дні до смерті теж так чхав, — зітхнула жінка.

Чолов'яга перелякавсь, а два хлопці, що стояли трохи далі, весело зареготали. Вони нудились у черзі, але що робити — як хочеш їсти, то мусиш стояти.

Дівчина, старанно нафарбована й зачесана, обійшла магазин й умовним знаком постукала в задні двері. Продавщиця прочинила, поглянула на дівчину, пізнала її і впустила.

— Що тобі дати, Йолько? — приязно спитала вона.

Визирнула інша продавщиця:

— Без черги?

Подруга одразу ж почала пояснювати:

— Хіба не впізнаєш? Це ж Йолька, з бару отієї чорнявої пані Данути Пасовської. Ти що, не розумієш — дівчина на хвилинку вискочила, то треба ж їй щось дати, бо мусить негайно вертатися. Йолько, що тобі — сиру чи яєць?

— Дай з десяток яєць. І жовтого сиру півкілограма, байдуже якого.

— Все одно вибору немає. Добре, що е хоч мазурський. Зараз принесу. А що там чутно у вас?

Йолька знизала плечима.

— Хазяйка щось люта, лається за. будь-яку дрібницю. Добре, хоч відпустка у вересні, зачинимо бар — і гей!

— Чого це вона лютує?

— Та, мабуть, чоловік завинив, — розсміялась дівчина. — Я його нещодавно бачила з такою молоди-ичкою!.. Сиділи в «Європейському». Блондинка, вже не першої молодості, але пристойна, елегантна — куди там! Дивлюся — сидять, заглядають одне одному у вічі і воркують, наче та пара голубків. Чистісінька тобі комедія!

— Чому комедія? А якщо це справжнє кохання? — Продавщиця обожнювала романи — чужі, звичайно, бо свого чоловіка тримала аж надто міцно.

— Та де там! Хіба цей Казимир за першою впадає? Хіба ми його не бачили то з тією, то з тією? І я бачила, й Зоська, наша друга кельнерка. Вчора хазяйка комусь телефонувала і скаржилася, що чоловік дедалі частіше не ночує вдома, а як і прийде, то лише над ранок. Та й до бару він майже перестав заглядати, а шкода, бо ми його любимо — милий, пристойний, ґречний чоловік. А з неї така відьма зробилася, що аж страх! — посміхнулася Йолька.

Купивши яйця та сир, вона попрощалася й пішла.

Полковник обвів поглядом присутніх офіцерів, зазирнув до нотаток і повів нараду далі:

— Я вже казав, за період від серпня минулого року різко зросла злочинність, у деяких воєводствах — удвічі: пограбування, насильства, квартирні крадіжки, хуліганство. Самі розумієте, що це означає!

Офіцери ствердно захитали головами, обличчя в них були стомлені і похмурі. Вони краще за всіх відчували, що криється за словами полковника.

— В листівках і написах на стінах можна прочитати, що міліція б'є й викрадає людей, знущається з них. Розповсюджуються так звані «відкриті листи», скеровані проти нас і наших родин. Нас звинувачують у тому, начебто ми користуємося безліччю привілеїв, через те нам відмовляють в елементарному праві на відпочинок, на лікування в санаторіях і так далі. Це вам також відомо.

Він розстебнув верхній ґудзик кителя, бо в залі було парко, й сказав:

— У Закопаному, та й не лише там, було розкидано листівки, що закликали не обслуговувати працівників міліції в ресторанах та кафе, не продавати їм бензину на заправних станціях. В одному з варшавських трамваїв водій зупинив вагон і відмовився їхати далі, поки не вийде наш співробітник. І таких прикладів багато. — Він перегорнув зо дві сторінки записника. — Наведу деякі цифри. Від січня до липня кількість розпочатих слідств зросла на тридцять шість відсотків. Найбільше — за рахунок убивств на сексуальному грунті або з поки що не з'ясованих причин. Розбій — тут маємо зростання на тридцять вісім процентів. Пограбувань приватних об'єктів збільшилось майже вдвічі! Про ескалацію жорстокості злочинців, про акти насильства, про дедалі частіше вживання вогнепальної зброї я вже згадував. Хотілося б лише додати, що нині ми маємо в країні понад сто тисяч дармоїдів, людей, які не працюють і ніде не навчаються. Крім того, зафіксовано величезний стрибок цін зарубіжної валюти й золота на чорному ринку.