Читати книгу - "Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Та за яким правом ви мене затримуєте?! – хвалена витримка в котрий вже за сьогодні раз розлетілася вщент. – Я вільна людина! Ви не маєте права мене не випускати!
– Вибачте, але вам доведеться вирішувати це з начальством, – розвів руками перевертень, приязно усміхаючись.
– Тобто з альфою, я правильно зрозуміла? – закипаючи від люті, процідила я.
Він хитнув головою на знак підтвердження, і це здалося черговим знущанням. Я зовсім втратила розум і спробувала силою прослизнути повз двох охоронців і минути заставу. На що тільки розраховувала? Перехопили миттєво! Сильно, але обережно відтиснули подалі від воріт і з найдоброзичливішими посмішками направили за поясненнями до альфі. Кляті виродки! Так що вони собі дозволяють?! Та мені варто лише набрати номер Адена Лареса, і сюди приїдуть кілька десятків поліцейських або військових!
Я тремтячими руками відкрила сумочку і почала нишпорити в ній у пошуках мобільного. Спочатку подумала про те, що в дію вступив звичний закон підлості – коли тобі щось потрібно, його обов’язково буде важко знайти. Але чим довше нишпорила всередині, тим більше накочувала істерика. Зрештою, я впала на коліна, не піклуючись про збереження дорогих панчіх, висипала з сумочки все, що там було, і стала гарячково перебирати.
Мене чекав новий удар. Мобільник зник! І не потрібно бути генієм, щоб зрозуміти – без альфи тут теж не обійшлося. Він міг залізти в мою сумочку, поки я відключилася. І безсумнівно, так і зробив. Прокляття! Яров з самого початку вирішив, як зі мною вчинить. І весь цей час лише грав зі мною! Подовжував задоволення.
Що ж, цього разу я висловлю йому все, що про нього думаю! Зараз я перебувала в такому стані, що навряд чи щось би стримало. Навіть інстинкт самозбереження, який волав про те, що з альфою краще не зв’язуватися.
Поспіхом згребла розсипані дрібниці назад у сумочку і піднялася на ноги. Скинула незручні туфлі, які сповільнювали рух, і, тримаючи їх у руці, як ворожий прапор, кинулася до будинку Ярова.
І зараз було плювати, хто і як на мене дивиться. Нехай хтось тільки спробує зупинити – заряджу шпилькою прямо в око! Зараз я й не на таке здатна!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна», після закриття браузера.