Читати книгу - "Капітула Дюни, Френк Херберт"

— Що вибухнула в Розсіяння.

— Також і під тиском Голодних Часів.

— Думаєш, він не передбачив голоду?

Вона не відповіла, його ментатське міркування змусило її замовкнути. Золотий Шлях: людство «вибухнуло» у Всесвіт… ніколи більше воно не буде ув’язнене на жодній окремій планеті та підвладне єдиному фатуму. Минули часи, коли всі наші яйця були складені в одному кошику.

— Лето мислив про все людство як про єдиний організм, — сказав Айдаго.

— Та він завербував нас до своєї мрії всупереч нашій волі.

— Ви, Атріди, завжди так робите.

Ви, Атріди!

— То ти сплатив свій борг нам?

— Я цього не казав.

— Ти розумієш мою теперішню дилему, ментате?

— Скільки часу вже працює піщана форель?

— Більше восьми стандартних років.

— З якою швидкістю збільшується наша пустеля?

Наша пустеля! Вона вказала на проєктор.

— Стала втричі більшою, ніж до піщаної форелі.

— Так швидко!

— Шіана сподівається, що малі черви з’являться з дня на день.

— Вони не вийдуть на поверхню, доки не сягнуть приблизно двох метрів завдовжки.

— Так вона й каже.

— Кожен з перлиною свідомості Лето в його «нескінченному сні», — замислено сказав він.

— Так він сказав, а він ніколи не обманював у таких справах.

— Його обмани були тоншими. Як у Превелебних Матерів.

— Ти звинувачуєш нас у брехні?

— Чому Шіана хоче побачитися зі мною?

— Ментати! Думаєте, що ваші питання вже є відповідями. — Одраде труснула головою з вдаваним острахом. — Вона мусить якомога більше довідатися про Тирана як про центр релігійного поклоніння.

— Підземні боги! Навіщо?

— Культ Шіани поширився. Несений вцілілими священниками з Ракіса, заполонив усю Стару Імперію та вийшов за її межі.

— Із Дюни, — виправив він її. — Не думай про неї як про Арракіс чи Ракіс. Це затуманює твій розум.

Одраде прийняла його виправлення. Тепер він був повним ментатом, а вона терпляче чекала.

— Шіана розмовляла з піщаними червами на Дюні, — сказав він. — Вони відповідали. — Зустрівся з її питальним поглядом. — Це ваші старі трюки з Міссіонарією Протектівою, еге ж?

— У Розсіянні Тиран відомий як Дур і Гулдур, — сказала вона, підживлюючи його ментатську наївність.

— Ви дали їй небезпечне завдання. Вона про це знає?

— Вона знає, а ти міг би зробити це завдання менш небезпечним.

— То відкрийте мені свої системи даних.

— Без обмежень? — Вона знала, що сказала б на це Белл!

Айдаго кивнув, навіть не сподіваючись, що вона погодиться. «Здогадується, як відчайдушно я цього прагну? — Відчував біль у місці, де нагромаджував знання про можливості втечі. — Необмежений доступ до інформації! Вона подумає, що я бажаю ілюзії свободи».

— Ти будеш моїм ментатом, Дункане?

— А який я маю вибір?

— Я обговорю твоє прохання в Раді й передам тобі нашу відповідь.

«Невже розчиняються двері до втечі?»

— Я мушу думати, як Всечесна Матрона, — сказав він, звертаючись до комунікаторів і сторожових псів, які розглядатимуть його прохання.

— Хто може зробити це краще, ніж той, що живе з Мурбеллою? — спитала вона.

***

У корупції безліч масок.

Тлейлаксу Тху-дзен

«Вони не знають ані моїх думок, ані можливостей, — міркував Скителі. — Їхні Правдомовці не можуть мене прочитати». — Хоча б це він врятував від катастрофи — мистецтво облуди, яке засвоїв від своїх досконалих лицеплясів.

Тихо рухався по своїй частині не-корабля, стежив, каталогізував, міряв. Кожним поглядом важив людей чи місце, оцінюючи їх розумом, навченим шукати слабкі місця.

Кожен Пан тлейлаксу знав, що одного дня Бог може поставити йому завдання, щоб випробувати відданість.

Дуже добре! Ось таке завдання. Бене Ґессерит, які запевняли, наче поділяють його Велику Віру, дали фальшиву клятву. Були нечистими. Він більше не мав одновірців, які очистили б його після повернення з чужини. Його вкинули до Всесвіту повінд, ув’язнили слуги Шайтана, переслідували блудниці з Розсіяння. Та ніхто з цих лихих істот не знав його ресурсів. Ніхто не підозрював, як Бог допоможе йому в цій крайній скруті.

«Я очищуся сам, Боже!»

Коли жінки Шайтана вирвали його з рук блудниць, обіцяючи притулок і «всіляку допомогу», він знав, що це олжа.

«Що більше випробування, то сильніша моя віра».

Усього кілька хвилин тому він крізь мерехтливий бар’єр дивився, як Дункан Айдаго йшов довгим коридором на ранкову прогулянку. Силове поле, яке їх розділяло, запобігало поширенню звуку, але Скителі бачив, як рухаються губи Айдаго, і прочитав прокляття. Проклинай мене, гхоло, але ми тебе зробили і досі можемо використати тебе.

Бог ввів Святий Випадок до тлейлаксанського плану для цього гхоли, але Бог завжди має більші задуми. Завданням вірних було припасуватися до Божих планів і не вимагати від Бога, аби Він ішов слідом за людськими намірами.

Скителі піддався цьому випробуванню, відновлюючи свою священну обітницю. Виконував це без слів, древнім тлейлаксанським способом с’торі. «Щоб здобути с’торі, непотрібне розуміння. С’торі існує без слів і навіть без назви».

Магія його Бога була для нього єдиним мостом. Скителі глибоко це відчував. Наймолодший Пан у тлейлаксанському кеглі, він від початку знав, що буде обраним для цього останнього й найвищого завдання. Це знання було одним із його сильних місць, він бачив це щоразу, дивлячись у дзеркало. «Бог сформував мене так, аби ошукати повінд!» Його дрібну дитячу подобу обтягала сіра шкіра, металічні пігменти якої блокували сканування зондів. Мізерна фігурка збивала з пантелику тих, хто його бачив, приховуючи сили, накопичені впродовж серії гхолівських інкарнацій. Лише Бене Ґессерит мали давніші пам’яті, але він знав, що ними керує зло.

Скителі потер груди, нагадуючи собі, що там приховано. Зроблено було так вправно, що не зосталося навіть шраму. Кожен Пан носив таке багатство — нуль-ентропійну капсулу, що зберігала посіви численних клітин: інших Панів із центрального кеглю, лицеплясів, технічних спеціалістів та інших, — Скителі знав, що вони були б привабливими для цих жінок Шайтана… і для багатьох слабких повінд! Пол Атрід та його кохана Чані теж тут були. (Ох, скільки зусиль і коштів поглинуло обстеження одягу покійних у пошуку випадкових клітин). Також оригінальний Дункан Айдаго разом з іншими слугами Атрідів: ментатом Зуфіром Хаватом, Ґурні Галлеком, фрименським наїбом Стілґаром… достатньо потенційних слуг і рабів для людей тлейлаксанського світу.

А ще у цій нуль-ентропійній трубочці зберігався