Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Яблука, мочені в медовій воді. Обмиті водою яблука (найкраще антоновку) кладуть у діжку і заливають медовою водою. Медову воду готують так. В 10 л води додають 600 г меду і 3 столові ложки солі. Суміш кип'ятять і після охолодження заливають нею яблука. Через 1 — 11/2 місяця мочені яблука готові.
Застосування меду в поєднанні з лікарськими рослинами
Наводимо короткий опис (в алфавітному порядку найуживаніших лікарських рослин у поєднанні з медом).
Алое, столітник, сабур (Aloe Mill.). Для лікування застосовують згущений сік листя алое, найчастіше Aloe frox Mill., відомого в фармацевтичній практиці під назвою «сабур» — темно-коричневого кольору з своєрідним неприємним запахом і гірким смаком. У народній медицині при лікуванні легеневого туберкульозу сік свіжого листя алое в суміші з жиром і медом користується значною популярністю в такому прописі:
Меду — 100,0
Масла вершкового — 100,0
Смальцю або гусячого жиру — 100,0
Соку алое свіжого — 15,0
Какао в порошку — 100,0
Приймати по одній столовій ложці на склянку гарячого молола 2 рази на день, ранком і увечері.
Бедринець звичайний (Pimpinella Saxifraga L.). Відвар з бедринцю звичайного у воді і вині (1 : 1) або у вигляді настою (10 г коріння на 200 г води) з медом приймають по одній столовій ложці 3—5 разів на день. Цей відвар або настій вважається дуже добрим відхаркуючим засобом, а також дає користь як зміцнюючий засіб після перенесених захворювань. Чай з бедринця звичайного з шипшиною і медом п'ють по 2 склянки на день проти каменів сечового міхура. А. Рафф вважає, що цей чай з медом є радикальним засобом при каменях сечового міхура. Відомий швейцарський знавець лікарських трав І. Кюнцле в щорічнику, який вийшов у 1945 р. 24-м виданням, рекомендує давати дітям при дифтерії по столовій ложці порошку бедринцю з медом кожні 4 години.
Брусниця (Vaccinium Vitis idaea L.). Вічнозелений кущ з родини вересових, росте у хвойних і листяних лісах в середній і північній смугах СРСР, на Уралі, в Сибіру. Для лікування використовується переважно листя брусниці, яке широко застосовується в народній медицині у вигляді відварів при ниркових каменях, ревматизмі і подагрі. Застосовують настій (20 г листя брусниці на склянку води) і чай з листя брусниці з медом (одна столова ложка на склянку настою чи чаю).
Бузина чорна (Sambucus nigra L.). Для лікування використовуються квіти і плоди. Приготований з квітів чай є добрим потогінним засобом. Плоди в свіжому вигляді застосовують при ревматизмі і невралгіях, а кора є сильним сечогінним засобом. Бузина містить дубильні і білкові речовини, яблучну, валеріанову та оцтову кислоти, віск, смолу та інші речовини. Чай із квітів бузини (Sambucus nigra L.) п'ють з додаванням меду по півсклянки ранком і увечері протягом місяця. Чай готують так: 1 — 11/2 столові ложки квітів бузини настоюють на склянці води, додавши ложку меду, п'ють по столовій ложці 5 разів на день. Такий чай з медом вважається добрим потогінним засобом при гарячкових станах, при грипі, суглобному ревматизмі.
Чай із квітів бузини (15 г), м'яти холодної (15 г), деревію (15 г), невеликої кількості товченого імбирю варять з 1,5 л води на малому вогні. Потім чай проціджують і п'ють з медом (1 столова ложка меду на склянку чаю) по півсклянки 6 разів на день при сильних болях у животі.
Чай із квітів бузини (2 столові ложки на 0,5 л води) по 3—5 чашок на день слід приймати з медом при кашлі, гарячкових станах. Лай з 6—8 подрібнених листків бузини на склянку води з додаванням меду і шавлії можна приймати при геморої по півчашки на день протягом 4—5 тижнів. Квіти бузини містять яблучну, валеріанову, винну кислоти, холін, ефірне масло, цукор, в'яжучі та красильні речовини і гормональну речовину, що діє стимулююче на залози внутрішньої секреції.
Валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.). Валеріанові краплі користуються загальновідомою популярністю як засіб, що заспокоює нервову систему і застосовується при нервовому збудженні, безсонні і т. д.
Себастьян Кнейп рекомендує чай з валеріанового кореня і рути з медом при істерії. Він рекомендує пити по столовій ложці Через кожні 2 години.
Гірчиця (Sinapis). Відвар з гірчичного насіння, меду та квітів лілії є добрим засобом від веснянок. К. Апініс повідомляє, що цим відваром усуваються веснянки і плями на лиці і шкіра стає ніжкою і тонкою. Змазування шкіри медом зберігає її м'якою і гнучкою, не допускає випаровування води і захищає уражені місця від попадання шкідливих мікроорганізмів.
Дрік жовтий (красильний) (Genista tinctoria L.) ще недавно широко застосовувався в народній медицині як добрий лікувальний засіб при золотусі, переломах, венеричних і шкірних (лишаї, нариви) захворюваннях. Насіння дроку містить алкалоїд цитизин — C11H14N20, який збуджує дихання.
За повідомленням С. Є. Землінського, в останній час чай із зелених частин дроку був випробуваний у клінічних умовах і дав добрий лікувальний ефект при захворюваннях щитовидної залози.
Ертель і Бауер повідомляють, що чай дроку з медом чудово діє при значній втраті сил, серцевій слабості із зниженим кров'яним тиском.
Дуб звичайний (Quercus Robur Asch.). Для лікування застосовують жолуді, кору і листя. Дубова кора (Cortes Quercus) містить близько 20% дубильних речовин і широко застосовується як добрий в'яжучий засіб для полоскання горла, при розм'якшенні ясен, стоматитах і т. д.
К. Апініс зазначає, що чай з дубового листя, жолудів і кори з медом є відмінним засобом при захворюваннях легень, шлунка, печінки. Вона вважає, що додавання до цього чаю меду посилює його лікувальне діяння. Ертель і Бауер рекомендують чай із дубової кори та жолудів з медом як добрий засіб від золотухи.
Еукомія (Eucommia). В народній медицині Абхазії відвар із кори еукомії широко застосовують при склерозі серця. Експериментально (на кролях, котах) доведено, що екстракти і настої еукомії, введені внутрішньовенно, знижують кров'яний тиск. Ці дані були підтверджені також спостереженнями, проведеними на хворих в інституті експериментальної і клінічної терапії Академії медичних наук СРСР. Ми випробували тінктуру еукомії з медом по 20 крапель на чайній ложці меду 3 рази на день при гіпертонічній хворобі, що дало добрий лікувальний ефект, значно знизивши кров'яний тиск.
Конюшина лугова (Trifolium pratense L.). Для лікування в народній медицині використовують квіти (головки) конюшини у вигляді відварів і чаю як відхаркуючий і сечогінний засіб, а також для припарок при лікуванні опіків і наривів. Д. Швікуле зазначає, що чай із квітів конюшини лугової з медом є
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути», після закриття браузера.