Читати книгу - "Одна ніч, Ясміна Лав"

-Аліска! - чую знайомий голос майже біля входу до готелю.

До мене підбігає Ваня та розводить руками оглядаючи мій зовнішній вигляд.

-Ну треба ж таке... Це ж на честь чого така краса?
-Та годі тобі ... - мене трохи бентежать слова хлопця і я опускаю очі.
-Добре, не соромся. Тобі дуже личить. Пішли, ще встигнемо кави випити.

Хлопець бере мене за руку і тягне за собою до будівлі готелю.
   ***
Просидівши в барі хвилин двадцять, ми з Ванею попрямували до кімнати відпочинку.
Бо там починали щодня, і там отримували завдання.

-Думаю, сьогодні завдання будуть складнішими... - говорю тихо, поки ми йдемо коридором.
-Якщо щось, то я до ваших послуг, моя пані ... - вимовляє одногрупник, хапає мене за талію і цілує в щоку.

Я навіть схаменутися не встигаю. Але хлопець також швидко відпускає мене і посміхається.

-Я на п'ять хвилин і одразу прийду. - каже він і прямує до вбиральні, а я продовжую шлях.

Мені стає смішно від поцілунку цього дурня і я посміхаюся.

Раптом збоку відчиняються двері і чиясь рука затягує мене, а друга закриває мені рота.
За секунду я опиняюся в номері і чую клацання замка.
Намагаюся вирватися і закричати, але хватка у цієї людини залізна.

-Заспокойся, це я.
Чую знайомий голос і намагаюся заспокоїтись.

Піднімаю голову і дивлюся на чоловіка переді мною. Артур.

-Зараз я заберу руку.- каже він і я киваю головою.
-Якого біса ти виробляєш?! - відразу вигукую йому в обличчя, відчувши свободу.

Чоловік робить крок до мене і притискає мене до стіни.
Всім тілом відчуваю жар, що походить від нього і щоки починають червоніти.

Він торкається моєї руки і проводить пальцями від долоні до самого плеча. А потім торкається моїх губ великим пальцем... І я навіть не ворушуся.
Я не хочу ворушитися.

-Ніхто не сміє чіпати тебе ..... Моя Мишка ... - шепоче Артур, торкаючись губами мого підборіддя ...