Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

- Взагалі-то ви обидва мої друзі нібито, а поводитеся так, немов я тут не одну сотню людей заморив, - буркнув на них глава держави, і чорт мене смикнув за язик перепитати:

- А хіба це не так? - Ой як на мене глянули! Причому сам імператор якось осудливо, а ось його друзі зі сміхом, який буквально рвався назовні.

- Та ну вас! - Образився Драгонійський, обходячи нас по дузі. - Ходімо, поки я не передумав, - всі відразу ж поспішили за чоловіком, і я не була винятком.

Кінцевим пунктом нашої подорожі виявилося величезне приміщення, що нагадувало шкільний спортзал, ось тільки лавки в ньому були залізні, а перед ними стояла дивного типу огорожа. Ну а вінцем усіх дивацтв були опудала вздовж однієї зі стін.

- Зараз ми перевіримо дещо, після чого вирушимо до лікарського крила, - пояснив мені те, що відбувається, шатен, і я ствердно кивнула - нічого не маю проти запропонованої програми.

- З кого почнемо? - Поставив своє питання імператор, а я витріщилася на нього, наче баран на нові ворота: "це він про що?".

- Тільки не з мене, я ще такий молодий і життя не бачив, - пафосно заговорив Ріан, а інші подивилися на нього з явною недовірою, особливо я. Ну так, їм тут усім як мінімум тисяча років. Вже хто тут молодий і зелений, то це я. - Може ти, Кір? - На це запитання мій тимчасовий співмешканець заперечливо похитав головою:

- Ні, від мене занадто багато залежить. Хто вам буде пари відшукувати, коли прийде час? - Я в нерозумінні витріщалася на чоловіків, які сперечалися.

- Ти маєш рацію. Тоді залишається Меліріан, його не шкода. Він вже одружений, тож для суспільства загублений, - озвучив свої роздуми "той, хто життя не бачив", і глава держави кинув на нього спопеляючий погляд:

- Прибити тебе чи що, щоб не мучився? - Взагалі вони кумедні, коли ось так от опускають умовності, мені здалося, що мою персону щойно пустили на заборонену територію. - Ну гаразд, сьогодні я добрий. Та й родовий артефакт при мені, - імператор козирнув величезним перснем.

- Дивуй, Ліно, - дав мені відмашку Кір, а я в нерозумінні втупилася на нього: і чого від мене очікують?

- Ну ж бо, - вторив йому коронований дракон.

- Вибачте, а що я маю робити? - Я ще ніби як думки читати не навчилася.

- Тьху ти, - Ріан подивився на друзів. - Ми ж їй не пояснили. Отже, ти запускаєш свою силу в імператора, а ми подивимося, що з цього вийде, - взагалі красені, класно придумали. Вони тут розважаються, а мене потім у в'язницю з усіма наслідками.

- Ви впевнені? Минулого разу з Кіріаном це не дуже добре закінчилося, - чесно натякнула, що поки не готова якщо що помирати в розквіті сил, але рішення чоловіків залишилося непохитним:

- Ми підтвердимо, що ти не нападала, а діяла лише заради експерименту, - таке собі заспокоєння скажу я вам.

- Не бійся, я захищений, - головна шишка в даній компанії зробила мені запрошувальний жест, і я приречено видихнула, потрусивши в його бік рукою.

Маленька крапля води одразу зірвалася з моїх пальців, але так і впала на підлогу, не долетівши до мети. Кхм...

- І всього-то? - Розчаровано відступив Меліріан. - А я-то думав, - я рикнула у відповідь, знову відчуваючи в собі якусь нез'ясовну агресію і бажання довести, що я найкраща.

- "Це не моє, мені підкинули!", - остання думка, перш ніж з моїх долонь зірвалася водна лавина, збиваючи з ніг не тільки ошелешеного імператора, а й його друзів.

- Неймовірно! - Захопився чоловік, щойно йому вдалося поповзом переміститися трохи вбік. - Я абсолютно порожній! - Теж мені знайшов чому радіти.

- Я також, - підтвердив Кір.

- І я, - Ріан ледь міг упоратися з шоком. - І що це було? - Якби я знала.

- А ви бачили, за мить до того, що трапилося, у неї волосся немов би посиніло, - промовив задумливий глава держави. - Схоже, я не помилився у своєму припущенні, - я навіть ближче підійшла, схоже, зараз нам розкриється таємниця.

- І хто я така? - Подалася ще трохи вперед, підступаючи до імператора впритул.

- Метаморф, - кинув той, змусивши Кіріана недовірливо подивитись у свій бік. - І антимаг, - а ось тепер і Ріан вражено застиг.

- Слова начебто знайомі, але звучить це так, нібито я крокозябра якась невідома, - чесно висловилася, але відповіддю мені була тиша. - Я права? Таких більше немає? - Час від часу не легше.

Можна мені додому? Я якось передумала пов'язувати себе з цим божевільним магічним світом і всіма істотами, що його населяють.

- Нам потрібно провести ще досліди! - Гарячково загорілися очі Меліріана, а я про всяк випадок відступила назад.

- Привести їй ще кого-небудь? Кого не шкода? - Почав прикидати варіанти Ріан.

- Мені здається, поки що досить. Подивіться, вона якась бліда стала, - стурбовано поспішив до мене Кір, а я, здається, зараз була готова звалитися просто на підлогу. Це що ж, непритомність?

- Експериментатори чортові, довели мені дівчинку, - пробурчав десь поруч незнайомий голос. - От і кому в голову прийшло її випробовувати, перш ніж іншосвітянка потрапила до мене? - Так це вони про мою скромну персону.

- Це все Лір винен, я взагалі останнім прийшов, - відразу ж спробував захистити себе від гніву незнайомця Ріан. Та хто він такий, якщо його бояться всі без винятку з цієї божевільної трійці?

- "Лір винен", - передражнив його все той самий голос. - А в самого мізків зовсім немає? Ви могли заборонити йому, не дарма я вам обом дав такі повноваження, - я вся перетворилася на одне суцільне вухо.

- Батько, може вже досить? Мені здається, Ліна прийшла до тями, - тихо промовив імператор, а я ледве очі в подиві не розплющила: виходить попередній правитель живий?

- От і добре, може дівчинці корисно дізнатися, з якими телепнями вона зв'язалася. Вам за тисячоліття перевалило, а як були дорослими дурнями, так ними і залишаєтеся, - кхм, еко він їх розпинає. З таким не забалуєш, - Можеш відчиняти очі, ми все одно чуємо, як твоє серце гулко б'ється, - а це вже звернулися до мене.