Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Ларс прокинувся серед ночі в своїй кімнаті. Чоловік встав і невпевненою ходою посунув до дзеркала. Скуйовджене волосся, зім'ятий костюм, заспане обличчя - від вчорашнього лоску нічого не залишилося. Ларс пригадав, як Рамія витанцьовувала з Еріком і мліла в його руках, як його друг не відводив захопливого погляду від дівчини, а вона весь час йому всміхалася. А він, Ларс, так ні разу і не потанцював з нею. "Напився, мов свиня, краще і не скажеш! Кавалер на всі сто відсотків!" - пожурив себе чоловік. Швидко скинувши одяг, Ларс попрямував до ванної кімнати, щоб привести себе у належний вигляд.

Думки останнім часом не залишали чоловіка в спокої. Ларс звик володіти ситуацією, знати всі невідомі, аналізувати і прогнозувати. А тут - це, щось уїдливе поселилося в серці і ниє, і крутить, і мутить. "Щоб там не було, але потрібно поговорити з Рамією!". Ларс не міг і не хотів чекати ранку. Зрозуміло, що ніч і дівчина спить, але бажання побачити її штовхало Блера до дверей Рамії. 

Ларс чемно постукав, але ніхто не відчинив, смикнув за ручку - двері замкнені. Чоловік повернувся до своїх апартаментів, взяв світильник і зайшов до Рамії через потайний хід. Ось на крісло була недбало кинута розкішна сукня, на столику біля дзеркала лежали прикраси. Під канапою валялися витончені черевички. Ларс несміливо прочинив двері до спальні і заглянув. На застеленому ліжку були розкидані старі речі найманиці. Дівчини в кімнаті не було. Ларс ще раз обстежив апартаменти - двері замкнені зсередини, а от вікно у вітальні було відчинене і акуратно притулене, щоб холод не пробирався до кімнати.

На мить ревнива думка кольнула Ларса, що можливо дівчина повернулася до принца, але він швидко від неї відмахнувся. 

Чоловік повернувся до себе, швидко одягнувся в непримітний одяг і покинув гостинний двір.

***

Повертаючись з балу, біля "Рози вітрів" Рамія запримітила знайому фігуру. Ховаючись під навісом сусіднього будинку, чоловік в чорному чекав на неї. Дівчина непомітно махнула йому рукою через віконце.

Карета під'їхала до рундука, швейцар підбіг і відчинив дверцята. Рамія попросила Дарін піднятися з нею і допомогти зняти сукню, а Мартін тим часом пішов провести Ларса до його кімнат. 

Після того як Берліки поїхали додому, дівчина ще трохи почекала і почала переодягатися. Добре, що покоївка вже принесла її старий одяг з пральні. Рамія з задоволенням натягнула улюблені шкіряні штани, теплу шерстяну сорочку, жакет і ботфорти. Закрутивши в вузол волосся, одягла крислатий капелюх; озброїлась мечем та кинджалами і накинула довгий теплий плащ. Схопивши рукавички, найманиця відчинила вікно і перемахнула через підвіконня в ніч.

Чоловік в чорному терпляче чекав у своєму укритті. Він бачив як Рамія спритно, чіпляючись за виступи в стіні, спустилася з другого поверху гостинного двору і попрямувала в його бік.

- Привіт, Нормане! Давно чекаєш? - запитала найманиця.

- Доброї ночі, повелителько! Я готовий чекати вічність, якщо ви те забажаєте!

- О, друже, прошу, без цієї пишномовності. Не на часі, - ласкаво посміхаючись, попросила Рамія. - Де всі наші?

- Через дві вулиці, в таверні "Білий кіт". Народу повно, але ми завчасно замовили столик в закутку.

- Чудово, тоді ходімо, бо на бенкеті була, а майже не їла й не пила! - жартівливо промовила найманиця.

Рамія підхопила Нормана під руку і вони попрямували вулицею. М'яко сяяли гасові ліхтарі. Пролітав дрібний сніжок, кружляв підхоплений вітром, осідав білими купками, тулився до дерев і стін будинків. По вулицях ще снували екіпажі. Це гості та жителі міста повертаються з балу. Прості городяни початок зимових свят святкували в тавернах, тому біля закладів зустрічалися гучні компанії. Траплялися і пари, і поодинокі перехожі, які добиралися додому.

Таверна "Білий кіт" була пересічним закладом. Дерев'яна будівля нічим не вирізнялася з загальної міської картини. Лише чимала вивіска у вигляді кота, що обіймає пляшку, вказувала на призначення приміщення. Всередині, харчевня виявилася досить чистою і затишною: дерев'яні меблі; зелені скатертини та вази з сухоцвітом на столиках; на стінах висіли гірлянди з цибулі, часнику, колосся і червоних перців; чисті вікна прикрашали жовто-зелені фіранки. Пишнотілі подавальниці вправно розносили їжу з напоями.

Норман підвів Рамію до їхнього столика за яким сиділо четверо чоловіків. Вони про щось балакали, але коли побачили найманицю відразу підвелися і привіталися в шанобливому поклоні.  Всі як один - коротко стрижені, високі, кремезні, з гарною бойовою підготовкою. Рамія кивнула у відповідь. Гор, Ян, Мак і Дір - її вірні охоронці і за сумісництвом спільники у виконанні завдань для гільдії. Нерідко чоловіки брали на себе більшу частину роботи. Не дивлячись на різний соціальний статус, Рамія вважала їх друзями, а радше старшими братами. Норман допоміг дівчині зняти верхній одяг і повісив його разом зі своїм  на вішалку. Дір галантно піддвинув Рамії стілець. 

Розмістившись за столом, найманиця відчула, що вона зголодніла, адже за цілий день нічого ситного не їла. Норман покликав подавальницю. Спритна офіціантка засервірувала стіл ще на два куверти і прийняла замовлення. Овочеве рагу, смажені реберця, мариновані гриби, різні соління, пироги з м'ясом та капустою, молоде вино та сидр - все це швидко опинилося на столі найманців.

Чоловіки теж добряче хотіли їсти, тому деякий час всі насолоджувалися простими, але напрочуд смачними стравами. Переривалися тільки, щоб наповнити келихи вином та сказати тост.

Втамувавши перший голод, спільники перейшли до справ. Гор, Ян і Мак мали таємно супроводжувати Ларса і Рамію до маєтку Блерісів. Дір і Норман відправлялися в Маракен, столицю Амарканду.

- Нормане, мені потрібна будь-яка інформація про імператора: чим захоплюється, що і кого любить, всі його вподобання. Також мене цікавить політична ситуація в країні, ставлення народу до правлячих еліт і настрої в самих верхах. І ще, - продовжувала роздавати вказівки Рамія, - я хочу знати, що сталося з учасницями бувших відборів.