Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

- Буде виконано, повелителько! - чоловік приклав руку до серця.

- Я в цьому не сумніваюся. Тепер, Дір, - найманиця зосередила погляд на одному з охоронців, - Твоя задача поступити на службу в палац Ксавія. Мені там знадобиться своя людина. Бажано Гора і Яна, коли вони приєднаються до вас, теж туди прилаштувати.

Чоловіки ствердно кивнули, вони були готові йти за дівчиною і в вогонь, і в воду.

- Маку, поселишся біля Блерісів неподалік, треба буде обдумати як це краще зробити. А зараз, давайте відпочивати, бо коли ще ми так всі зберемося?!

Рамія з усмішкою підняла свій келих. Друзі її підтримали. Вино полилося рікою, подавальниці приносили все нові і нові страви. Господар таверни швидко втямив, що з цього столика він чимало заробить, тому наказав якнайкраще його обслуговувати.

Компанія розважалася, згадуючи кумедні історії, хтось вже трохи куняв, хтось потягував кальвадос. Рамія відкинулась на спинку стільця. Тут, серед вірних людей, вона змогла нарешті розслабитися. Дівчина закрила очі, насолоджуючись почуттям легкості, і просто ні про що не думала.

- Не познайомиш зі своїми друзями, Крихітко?! - низький, трохи хрипкуватий голос буквально висмикнув найманицю зі стану блаженства. Дівчина ледве не впала зі стільця від подиву.

- А-а-а! Ларс, якого дідька?! Нащо так підкрадатися і лякати? - викрикнула Рамія, і вже тихенько добавила, - І чого тобі не спиться?

- Те ж питання я маю задати тобі, найманице!

- Як бачиш, я маю тут справи! - обвівши рукою присутніх, відповіла дівчина.

- Справи в кількості п'ятьох нетверезих чоловіків, сумнівної зовнішності? Потягнуло на розваги? - зло запитав Ларс, дивлячись Рамії в очі. 

Дівчина мовчала. Блер її застав зненацька. "Що йому відповісти, як викрутитись?" В розмову втрутився Дір.

- Гей, парубче, взагалі-то ми тут є і все чуємо. Чого причепився до дівчини? Може це ти жадаєш розваг, то ми тобі організуємо! - і чоловіки дружно зареготали.

Рамія розсудила, що краще буде просто забратись з таверни, поки не сталося конфлікту. Звісно ніхто б на Ларса не нападав, але він про це не знає. Та і про своїх спільників найманиця не дуже хотіла розповідати. Дівчина кинула на стіл декілька золотих монет, демонстративно піднялася зі столу і мовила:

- Дякую всім за компанію! Було приємно познайомитись! - і звернулася до Ларса, - Ходімо, час повертатися!

Ларс криво посміхнувся. Так само демонстративно взяв вільний стілець і всівся до столу, склавши руки на грудях.

- А я нікуди не поспішаю! Може ти вже нас представиш?

Дівчина закотила очі, шумно видихнула, і роздратовано проказала, показуючи рукою на чоловіків:

- Гаразд, це Норман, Дір, Ян, Мак і Гор, ми познайомилися в таверні і  повечеряли, а ось цей чоловік - пан Блер, ми разом подорожуємо.

Ларс уважно роздивився кожного. Якщо четверо були дещо схожі між собою, типові головорізи, то п'ятий, Норман, відрізнявся. Він мав довге, зібране в хвіст, біле волосся, проникливі сірі очі та аристократичні риси обличчя. Якби не шрам на лівій брові, Ларс міг би припустити, що перед ним нащадок драконів. Звісно, він не повірив Рамії. Сліди на снігу вказували, що хтось з цих чоловіків чекав її біля гостинного двору, а потім вони прийшли сюди. Все це дуже не подобалося Ларсові. Мовчання затягнулося. Блер ще раз обвів поглядом присутніх, потім встав і мовчки покинув таверну.

- Він не повірив тобі, - порушив тишу Норман.

- Так, я знаю, - задумливо відповіла Рамія. - І що тепер робити?

- Скажи йому правду! - запропонував Гор.

- Котру із правд? - з кривою усмішкою запитала Рамія.

- Ну хоча б те, що ми працюємо з тобою. Не прийдеться ховатися.

- Так, Раміє, це слушна пропозиція, - погодився Мак.

- Добре, я, мабуть, так і зроблю. Рада була вас всіх бачити!

- Ми теж! - хором відповіли чоловіки.

Дівчина тепло обійняла друзів. Норман допоміг Рамії одягти плащ і хотів її провести, але вона відмовилася. Найманиця відчувала, що Ларс чекає на неї. 

***

Дякую, за вподобайки, коментарі і підписку! Ви - моє натхнення!