Читати книгу - "Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Мсьє Пуаро, про що це ви? — вигукнула міс Керрол. — Ще одне вбивство? Де? Хто?
Детектив ледь похитав головою.
— Це був лише приклад. Я перепрошую.
— О! Я розумію. На мить я справді подумала… Тепер, Джеральдін, якщо ви перестали молоти всілякі дурниці…
— Бачу, ви на моєму боці, — мовив Пуаро, злегка вклонившись.
— Я проти смертної кари, — жваво сказала секретарка. — У решті я, звичайно, підтримую вас. Суспільство повинне бути захищене.
Джеральдін підвелася і пригладила своє волосся.
— Вибачте, — перепросила вона. — Я виставила себе на посміховисько. Ви досі відмовляєтеся сказати мені, чому мій батько запросив вас?
— Запросив його? — здивувалася міс Керрол.
— Міс Марш, ви не зрозуміли. Я не відмовився вам розповідати.
Пуаро змушений був відкритися.
— Я просто розмірковував, наскільки наша розмова може вважатися конфіденційною. Ваш батько не запрошував мене. Я розмовляв із ним від імені клієнтки, а клієнткою була леді Еджвер.
— О! Я розумію.
На обличчі дівчини з’явився незвичайний вираз. Спершу я подумав, що це було розчарування. Потім зрозумів: це було полегшення.
— Я була дуже дурна, — повільно сказала вона. — Я думала, що мій батько, можливо, вважав, що йому загрожує якась небезпека. Це було нерозумно.
— Знаєте, мсьє Пуаро, ви щойно мене налякали, — зазначила міс Керрол, — коли припустили, що та жінка скоїла друге вбивство.
Мій друг не відповів їй. Він заговорив із дівчиною.
— Мадемуазель, ви вірите, що леді Еджвер скоїла вбивство?
Вона похитала головою.
— Ні, я не вірю. Не уявляю, щоб вона вчинила щось таке. Вона занадто… Ну, штучна.
— Я не уявляю, хто ще міг це зробити, — сказала міс Керрол. — І я не думаю, що такі жінки мають хоч якісь моральні принципи.
— Це не обов’язково була вона, — стверджувала Джеральдін. — Можливо, вона приходила сюди, просто поговорила з ним і пішла, а справжнім убивцею виявився якийсь божевільний, котрий проник сюди пізніше.
— Усі вбивці психічно хворі, в цьому я впевнена, — промовила секретарка. — Щось із залозами внутрішньої секреції.
У цю мить двері відчинилися і ввійшов чоловік, який одразу ж незграбно зупинився.
— Вибачте, — сказав він. — Я не знав, що тут хтось є.
Джеральдін механічно відрекомендувала його:
— Мій кузен, лорд Еджвер. Мсьє Пуаро. Усе добре, Рональде. Ти не заважаєш.
— Ти впевнена, Діно? Як справи, мсьє Пуаро? Ваші сірі клітинки працюють над нашою особливою сімейною таємницею?
Я поринув у думках в минуле, намагаючись пригадати. Це кругле, приємне, порожнє обличчя, очі з невеликими мішками під ними, маленькі вусики, як острівець посеред широких просторів.
Ну звісно! Це ж супутник Карлотти Адамс на вечері в номері Джейн Вілкінсон.
Капітан Рональд Марш. Теперішній лорд Еджвер.
Розділ тринадцятий
Небіж
Новий лорд Еджвер добре все підмічав. Він помітив, як я ледь стрепенувся.
— А! Ось ви і зрозуміли, — привітно сказав він. — Маленька вечеря у тітки Джейн. Правда, я добряче тоді набрався? Але мені здалося, що ніхто цього не помітив.
Пуаро прощався з Джеральдін Марш і міс Керрол.
— Я спущуся з вами, — добродушно мовив Рональд. Він попрямував сходами вниз і весь час говорив: — Життя — дивна штука. Одного дня тебе виганяють, а наступного ти вже господар маєтку. Знаєте, мій покійний дядько, за яким ніхто не тужить, вигнав мене три роки тому. Але, мсьє Пуаро, гадаю, ви про це знаєте.
— Я чув, що про це згадували, так, — спокійно відповів бельгієць.
— Природно. Звичайно, така інформація завжди виходить на поверхню. Серйозний детектив не може дозволити собі пропустити це.
Рональд Марш усміхнувся.
Потім відчинив двері у їдальню.
— Давайте вип’ємо, перш ніж ви підете.
Пуаро відмовився. Як і я. Але молодик зробив собі коктейль і продовжив говорити:
— За вбивство, — бадьоро виголосив він. — За одну коротку ніч із боржника у відчаї я перетворився на надію торгівців. Учора мені в обличчя дивилося розорення, а сьогодні — достаток. Боже, благослови тітку Джейн.
Він спустошив склянку. Потім, ледь змінивши манеру, заговорив до мого друга.
— Серйозно, мсьє Пуаро, що ви тут робите? Чотири дні тому тітка Джейн зворушливо проказувала: «Хто визволить мене від цього нахабного тирана?» — і ось вона вільна! Сподіваюся, це не ваша робота? Ідеальний злочин, скоєний Еркюлем Пуаро, колишнім детективом-нишпоркою.
Пуаро усміхнувся.
— Сьогодні я прийшов сюди на прохання міс Джеральдін Марш.
— Стримана відповідь, так? Ні, мсьє Пуаро, що ви насправді тут робите? З тих чи тих причин, вас цікавить смерть мого дядька.
— Лорде Еджвер, мене завжди цікавить убивство.
— Але ви його не скоювали. Дуже обережно. Ви повинні навчити тітку Джейн обережності. Обережності та маскуванню. Ви вибачте, що я називаю її тіткою Джейн. Це мене забавляє. Ви бачили ошелешений вираз її обличчя, коли я це утнув того вечора? Вона не мала найменшого уявлення, хто я такий.
— En verité?[30]
— Так. Мене вигнали за три місяці до того, як вона тут з’явилася.
На мить добродушний вираз зник з його обличчя. А потім молодик із легкістю продовжив:
— Красива жінка. Але жодної тобі витонченості. Методи досить грубі, га?
Детектив знизав плечима.
— Можливо.
Рональд зацікавлено подивився на нього.
— Гадаю, ви думаєте, що вона цього не робила. То вона вас теж обкрутила?
— Я дуже захоплююся красою, — промовив розмірено Пуаро. — Але також і доказами.
Останнє слово він вимовив дуже тихо.
— Доказами? — різко перепитав співрозмовник.
— Можливо, лорде Еджвер, ви не знаєте, що вчора леді Еджвер була на вечірці в Чизіку в той же час, коли її начебто бачили тут.
Рональд Марш вилаявся.
— Так значить, вона все-таки пішла! Як це схоже на жінок! О шостій годині вона впевнено стверджує, що ніщо на світі не змусить її туди поїхати, а, гадаю, хвилин за десять вона вже передумала! Коли плануєте вбивство, ніколи не будьте залежні від жінки, яка обіцяє щось зробити. Ось як руйнуються найкращі плани вбивства. Ні, мсьє Пуаро, я не викриваю себе. О, так, не думайте, що я не можу прочитати ваших думок. Хто є очевидним підозрюваним? Славнозвісний Злий Ні-на-що-не-здатний небіж.
Хмикнувши, молодик оперся на спинку стільця.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті», після закриття браузера.
