Читати книгу - "Відьмак. Сезон гроз"

— Я скоро повернуся, — говорить нарешті.— А ти тут працюй та наглядай за справами.

— Перш ніж ми попрощаємося, — я на те, — будь другом, розкажи мені щось про ученицю твоєї магічки. Ту прилизану. Справжній пуп’янок троянди, трішки над нею попрацювати— і чудово розквітне. Тож я й подумав, що присвячу їй…

У нього аж обличчя змінилося. І як гепне кулаком об стіл, аж кухлі підскочили.

— Тримай лапи подалі від Мозаїки, віршомазе, — отак він до мене, без крихти пошани. — Викинь її собі з голови. Не знаєш, що ученицям чародійок суворо заборонені навіть невинні флірти? За найменшу таку провину Корал визнає її за негідну навчатися та відішле в школу, а це для учениці компрометація й втрата обличчя, я навіть про самогубства на цьому ґрунті чув. А Корал жартувати не любить. Вона не має почуття гумору.

Я мав бажання порадити йому полоскотати курячою пір’їнкою ровик на її срачині, бо таке звеселяє й найпохмуріших. Але змовчав, бо його знав. Він не зносить, якщо необачно говорять про його жінок. Навіть тих, які на одну ніч. Тож я поклявся честю, що цноту прилизаної адептки викреслю з порядку денного й навіть усміхатися до неї не стану.

— Якщо тобі аж так треба, — він на те, повеселішавши, — то знай, що в тутешньому суді я познайомився з однією пані адвокатом. Вона, здається, тобі не відмовить, тож до неї й залицяйся.

Нічого собі. Це що мені, грати в правосуддя?

Хоча з другого боку…

Інтерлюдія

Вельмишановній пані Литті Нейд Керак, Верхнє Місто Вілла «Цикламен» Замок Ріссберг, 1 липня 1245 p. R.

Дорогоцінна Корал,

відчуваю, що лист мій застане Тебе в доброму здоров’ї та настрої. І що все складається так, як Ти б хотіла.

Поспішаю повідомити, що відьмак, називаний Ґеральтом із Рівії, урешті вирішив з’явитися в нашому замку. Відразу після прибуття, швидше, ніж за годину, він показав себе дратівливо незносним і зумів відвернути від себе абсолютно всіх, у тому числі й вельмишановного Ортолана, особу, яка могла б бути втіленням зичливості й прихильності до будь-кого. Чутки, що ходять про цю особу, як виявилося, аніскільки не брешуть, а антипатія та ворожість, з якими він усюди стикається, мають своє глибоке коріння. Утім, там, де треба віддати йому належне, я стану першим, хто це зробить sine ira et studio[19]. Ця особа— професіонал у кожному дюймі, і в питаннях його фаху на нього можна цілком покластися. Він виконає те, на що наймається, або загине, намагаючись виконати, тут сумнівів бути не може.

Таким чином, мету нашого починання слід вважати реалізованою, головним чином дякуючи Тобі, дорога Корал. Складаю Тобі за старання подяки, за зроблене будемо Тобі вдячні повсякчасно. А моя вдячність особлива. Як Твій давній приятель, який не забув про те, що нас поєднувало, я більше за інших розумію Твою жертву. Розумію, наскільки Ти мусила страждати від близькості цієї особи, що є, що не кажи, зосередженням вад, яких ти не зносиш. Цинізм, що походить із глибинних комплексів, нашорошена та інтровертна природа, нещирий характер, примітивний розум, слабкий інтелект, величезна зухвалість. І це я замовчую той факт, що в нього бридкі руки й недоглянуті нігті, аби не дратувати Тебе, дорога Корал, бо ж я знаю, як Ти ненавидиш такі речі. Але, як сказано, кінець настав Твоїм стражданням, клопотам та турботам, нічого вже не перешкоджає тому, аби стосунки з тією особою Тобі припинити й щоби розірвати Тобі з нею будь-які контакти. Тим самим посутньо кладучи край і даючи відсіч брехливим поговорам, які ширять незичливі язики, що з Твоєї напускної й удаваної зичливості до відьмака чи не якийсь дешевий романс намагаються робити. Але досить вже про справу, не варту обговорення.

Найщасливішим я був би з людей, дорога Корал, якби Ти захотіла відвідати мене в Ріссберзі. Не мушу додавати, що одного Твого слова, одного кивка, однієї усмішки буде досить, аби щодуху поспішити до Тебе.

З найглибшою повагою

Пінетті

P. S. Незичливі язики, про які я вже згадував, вважають, що прихильність Твоя до відьмака бралася з бажання насолити нашій посестрі Йеннефер, усе ще начебто відьмаком зацікавленій. Жалісні наївність та незнання цих інтриганів. Бо ж повсюдно відомо, що Йеннефер залишається в пристрасному зв’язку з одним молодим підприємцем з цеху ювелірів, а до відьмака та його швидкоплинних інтрижок їй діла не більше, ніж до минулорічного снігу.

Інтерлюдія

Вельмишановному пану

Альджернонові Генкампу

Замок Ріссберг

Ex urbe Kerack,

die 5 mens. Jul. anno 1245 p. R.

Дорогий Пінетті,

дякую Тобі за листа, давно Ти до мене не писав: що ж, мабуть, не було про що й не було мети.

Зворушливим є Твоє піклування про мої здоров’я та настрій, а також про те, чи все складається так, як я того бажаю. Із задоволенням повідомляю, що складається в мене все так, як складатися мусить, я докладаю для цього зусилля, а кожен, як відомо, корабля свого керманич. Корабель той, знай, веду я вправною рукою крізь шквали та рифи, а голову тримаю високо, скільки б не шаліли навколо грози.

Що до здоров’я, то й справді почуваюся добре. Фізично— як завжди, психічно— також; останнє— віднедавна, відколи маю те, чого мені так довго бракувало. Як сильно бракувало, дізналася я лише тоді, коли бракувати мені перестало.

Рада я й з того, що ваша справа, що вимагає присутності відьмака, просувається до успішного завершення, насичуючи мене гордістю за скромну мою в тій справі участь. Утім, Ти дарма засмучуєшся, дорогий Пінетті, вважаючи, начебто пов’язано це із самопожертвами, стражданнями, клопотами та турботами. Не було воно аж настільки погано. Ґеральт— це й справді справжнє зосередження вад. Утім, відкрила я в ньому— sine ira et studio— також і переваги. Чималі переваги, ручаюся, багато хто, якби знав, сильно збентежився б. І багато хто позаздрив би.

Щодо пліток, поголосу, шепотіння та інтриг, про які Ти, дорогий Пінетті, пишеш, то всі ми звикли й знаємо, як цьому зарадити, а рада та геть проста: не звертати уваги. Пам’ятаєш, напевне, поголос про Тебе й Сабріну Ґлевіссіг, у часи, коли начебто щось нас поєднувало? Я не звертала на них уваги. Тобі раджу зробити те саме.

Bene vale

Корал

P. S. Я жахливо запрацьована. Наша можлива зустріч тому не видається мені реальною в осяжній для передбачення перспективі.

По різним блукають краям, а манери їхні та настрої