Читати книгу - "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ви йдете в гарний італійський ресторан, Дмитрик усідається поруч із Пітером і починає розповідати йому про Україну.
— В Україні ми п’ємо горілку відрами, а коли росіяни відрубають нам газ, ми ловимо тих, що заблукали в Карпатах, і скручуємо їм в’язи. Отако раз! і нема росіянина. В нас є гори, там живуть дикі вуйки. А степи, звідкіля родом Павліна, — то й не Україна зовсім, там кацапи. І всі, всі п’ють горілку. І одні суцільні геї.
Так пояснивши, що ми з цивілізованої країни, Дмитрик переходить до іншого пункту завдання — вивідувати секрети.
— Ти гей? — запитує він у Пітера, жуючи оссо букко. — Ні? Ти певен? А як ти знаєш? Як ти можеш бути певен, якщо не пробував? Тобі подобається Павліна? Ти розумієш, що це якраз і означає, що ти, мабуть, гей?
Пітер сміється (ти зітхаєш з полегшенням) і каже, що не гей, його на чоловіків ніколи не тягнуло, але не так давно — якщо вже про це зайшла мова — йому приснилося, що він обіймається зі священиком зі своєї церкви.
— Чи настало після цього сну фізичне виверження? — з’ясовує Дмитрик і відмовляється вірити, що ні. В такому ж дусі розмова триває до кінця вечері. Дмитрик платить за тебе і за всю тусовку, окрім Пітера. Ти подумки зауважуєш, що зовсім не проти, аби за тебе платив Дмитрик, але чомусь не хочеш, аби це робив Пітер. Можливо, це тому, що ти дуже чесна людина і не хочеш зловживати щедрістю малознайомого чоловіка, в той час як Дмитрику зможеш віддячити якимось чином пізніше. Думка про власну чесність тобі подобається.
Розігріта італійським червоним вином, обіймаєш Пітера на прощання, і він на мить міцно до тебе притискається. Мабуть, відчув душевну близькість.
В метро ти з певною тривогою очікуєш, що скаже Дмитрик. Звичайно, ти вибираєш для себе, а не для нього, але тобі чомусь хочеться, щоб він його схвалив.
— Ну що тобі сказать, Стопудів, — каже він, дивлячись на тебе з певним навіть, невластивим для себе, співчуттям. — Не твоє це. Я бачу, чому він тобі подобається, він добрий…
— І розумний, — додаєш ти.
— І, мабуть, розумний, але це не твоє. Ти бачила, у що він одягнений?
Ти зізнаєшся, що жодного разу не звернула на це увагу.
— Якийсь светр затяганий, якісь короткі штани, похідні ботинки. Хто так ходить в ресторан? Він зовсім не приділяє уваги власній зовнішності. Тобі треба хтось такий, щоб мав почуття стилю. Він такий… — Дмитрик поворушив пальцями, підшукуючи слова. — Йому хочеться прощати.
Ти знизуєш плечима. Дмитрик дуже розумний хлопець, але що він розуміє в чоловіках? Ні, він-то розуміє багато що насправді, можливо, в якомусь сенсі й більше, ніж ти, але на трясця тобі мужчина з почуттям стилю? Чим це краще, ніж чесність, порядність, відповідальність? Якщо захочеться подивитися на мужчину з почуттям стилю, то ти на Дмитрика й подивишся.
На третьому побаченні ви знову говорите про філософів. Пітер довго й мудро говорить, хоча треба зізнатися, що в якусь мить ти відключаєшся, думаючи про колишнього, продаж будинку і весь геморой розлучення. Коли знову починаєш слухати, Пітер уже якось перейшов від теорії морального релятивізму до практичних правил побачень через вебсайти знайомств. Напередодні він виділив на це час, сів і вивчив усе, що дозволено й заборонено робити людям, які познайомилися в Інтернеті.
— Кілька головних правил ми вже порушили, — монотонно, дивлячись у стіл, пояснює Пітер. Тобі його шкода: він явно дуже переживає, аби не припуститися чогось неетичного. — Ми не повинні були обговорювати своїх колишніх, а також повинні були прикидатися, що функціонуємо в певного роду мильній бульбашці, де не існує інших потенційних партнерів, а ми лише зустрічаємося одне з одним. І тільки коли двоє людей вирішують, що хочуть зустрічатися лише одне з одним, вони про це домовляються і припиняють побачення з іншими.
— А я й так тільки з тобою і зустрічаюся, — ляпаєш ти. — Були ще бажаючі, але я їм сказала, що нехай зачекають.
Пітер підіймає на тебе сповнені жаху очі.
— І це люди, які тебе насправді цікавили, які можуть бути твоїми потенційними партнерами? То обов’язково з ними зустрінься. Ми чудово знаходимо спільну мову, але ми повинні якомога краще підготуватися до остаточного вибору потенційного партнера.
При останніх словах Пітер знову втупився у свою тарілку. Ти рада, бо в тебе спалахнули вуха, що, мабуть, було б видно навіть у тьмяному світлі свічок бару. Ти невимовно зла на себе за те, що мусила відкрити рот, коли цього не вимагалося.
— Я не хотіла поставити тебе в незручне становище. Я від тебе зовсім цього не очікую.
— Це становище об’єктивно незручне, — майже прошепотів Пітер. — Ситуація вибору з-поміж багатьох потенційних партнерів з моральної точки зору є вагітною багатьма шансами на непорозуміння і на фальшиві надії. Тобі треба ходити на побачення з іншими людьми, оцінити пропозицію в плані потенційних партнерів.
Ти дуже хочеш, аби він припинив казати фразу «потенційні партнери».
— Я просто не маю сил і часу, але добре, сходжу вже, раз ти так наполягаєш, — бурчиш ти. — Напишу Маріо, що я на все готова.
Пітер не стримався, з полегшенням зітхнув і взявся доїдати свою страву. До чого люди доходять, коли надто багато думають про етику! Ну не ходить тьолка ні з ким на побачення — ну й добре, ходи собі сам, чим тобі від цього гірше? Ні, мусить усе розкласти по поличках. Але як це чудово! Етичні інтелектуали — фінансові аналітики на деревах не ростуть, а тобі пощастило з таким познайомитися. Добре знати, що такі люди є.
Які драми переживає людина, зустрічаючи потенційних партнерів — тьху,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років», після закриття браузера.