Читати книгу - "Диво"

завжди хотів саме цього, просто раніше не був чесним із собою. А тепер мушу. — А потім він глянув на неї, на її голову, що пригорнулась до його плеча, й посміхнувся. — Ти коли-небудь бачила зелений спалах перед тим, як сонце сяде? Це можна спостерігати якусь мить, якщо поглянеш туди в належний час. Це найдивніша мить призахідного сонця, і якщо моргнеш, ти пропустиш цю мить… Це все, чого я зараз хочу… цю ідеальну мить, зелений спалах, коли сідає сонце й настає ніч… Я завжди стежу за призахідним сонцем, коли випадає нагода…

— Можливо, зелений спалах, який ти шукаєш, усередині тебе. Можливо, по нього не треба їхати так далеко, як ти думаєш.

Меггі знала: тікаючи до, він і досі втікає від, але водночас усвідомлювала й те, що лише він сам має відкрити це для себе.

Вона мала й власну внутрішню боротьбу, причиною якої був Ендрю: чи могла вона змінити ситуацію, чи могла зупинити його, чи несе вона відповідальність за його смерть, як казав їй Чарльз? Але нарешті настав той момент, коли вона зрозуміла, що нічого не могла вдіяти. Істина прийшла до неї тисячами мізерних скалок, із яких нарешті склалося чітке зображення. Це прийшло з розмов з іншими людьми по телефону вночі, під час довгих нічних самоспостережень. Це прийшло у хвилини молитви, у ночі гірких сліз, але, зрештою, те, що вона побачила, зазирнувши в себе, заспокоїло її. Вона не могла врятувати сина, вона не могла нічого змінити. Усе, що вона могла, це прийняти той факт, що тепер він пішов, що він обрав цей шлях. Треба було прийняти це й підкоритись, усвідомлюючи, що коли ти любиш когось, то маєш любити настільки, щоб відпустити його назавжди. То був її зелений спалах, і вона сподівалася, що одного дня Квінн також побачить його. Він і досі страждає від того, чого не зробив, але й не міг зробити, і поки він не підкориться і не прийме того, що він нічого не може змінити, навіть себе, він буде тікати. Істина полягала в тому, що сенс життя не у втечі, та це неможливо нікому пояснити. Квінн має знайти ці відповіді сам і зрозуміти, що, куди б не поїхав, він ніде не буде вільним, і немає значення, де саме він шукатиме свободу.

Меггі дивилась на нього, і в її погляді було все, про що вона думала. Жінка відчула вдячність до нього за все, що він дав їй. Нараз вона повернула до нього обличчя й поглянула йому у вічі. І тоді він нахилився до неї й поцілував, і вони завмерли у просторі на нескінченну мить, заплющивши очі і відчуваючи їхній зелений спалах. То був момент, коли два світи поволі наближались один до одного й зливались один з одним, і обоє не хотіли, щоб та мить минала. Спливло чимало часу, поки він розплющив очі й глянув на неї. Він бажав її, але знав, що має бути чесним із нею, бо якщо це станеться, вони обоє постраждають.

— Я не знаю, що це відбулось, — ніжно сказав він, і Меггі кивнула. Протягом місяців їхньої дружби вона прийшла до розуміння, хто він. — Я людина без минулого та майбутнього, я можу запропонувати тобі тільки сьогодення. Моє минуле нічого не варте, а майбутнього в мене немає і, певне, ніколи не буде, і воно не з тобою. Я можу дати тобі тільки цю мить, тільки те, що є зараз, до того, як я від’їду. Чи тобі цього досить, Меггі?

Квінн хотів цього і боявся, що цього не буде. Коли він дивився на неї, він згадував усі ті роки, коли Джейн дивилась на нього із таким розчаруванням і болем. Тепер Квінн знав, що хоч він і любив її, та вона потребувала значно більшого, ніж він їй давав, тож він не хотів опинитись із кимось іще в такій самій ситуації. Але ця жінка була іншою, і, можливо, протягом тих небагатьох місяців, які він проживе тут, вони зможуть побути разом. Вона хоче від нього тільки цього.

— Годі, Квінне… Я в такій самій ситуації, як і ти.

Минуле було занадто болісне, майбутнє непевне, тож обоє мали тільки теперішнє й те, що воно може принести. Вони засвоїли цей урок незалежно одне від одного, кожен прийшов до цього своїм страдницьким шляхом, і жоден не хотів змушувати іншого страждати або мучитись самому.

— Я від’їду у вересні незалежно від того, щось відбудеться між нами чи ні. Ти це розумієш? — у його голосі чулася впевненість, і вона знову спокійно погодилась.

— Я знаю, — прошепотіла вона й сказала собі: що б не трапилось, немає значення, наскільки сильно вона закохається в нього, вона все одно не затримуватиме його. Любити його можна було тільки так. Любити його означає ніколи не тримати, відпустити його, і вона усвідомлювала це всією душею.

Меггі підкорилась, коли він міцніше пригорнув її. Вони присунулись ближче, мовчки дивлячись на вітрила. Їм не було чого говорити. Кожен і без того мав усе, чого хотів. Вони бажали тільки лежати поряд, дивлячись на вітрила на тлі відкритого неба.

Розділ 9

Коли тріо знову зібралось у п’ятницю на вечерю, Джек відчув, що між ними щось змінилось, але не міг збагнути, що саме. Квінн виглядав щасливішим і розкутішим, ніж протягом цих місяців. А коли Меггі сіла за стіл, її довге волосся лежало на спині розплетене. Попередню ніч вони провели разом на «Моллі Б». Вони нічим не стримували одне одного, їхній час належав їм. Але дедалі більше часу вони стали проводити разом.

І, як завжди, коли вони грали в кості, Квінн здебільшого вигравав. Джек пробув із ними до півночі, і Меггі збиралась іти додому в той час, що й він. А наступного ранку вони з Квінном знову плавали під вітрилами. Вони ніколи не кохались у чиємусь будинку, Квінн навіть і подумати не міг лягти з Меггі в те саме ліжко, яке він ділив із Джейн, отже, вони цього й не робили. Але «Моллі Б» стала для них чимось на кшталт нейтральної території, і вони стали почуватися там, як удома. Вони й самі дивувалися своїй взаємній пристрасті. Квінн не відчував такого протягом років. І, хоча сам не зізнавався в цьому, він почувався з Меггі так, ніби повернув свою молодість. Їхня пристрасть та кохання, крім усього іншого, давали їм мир і спокій. То був союз, який лікував їхні