Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"

Слуги господні — це тільки люди.

Якби не певний перебіг подій, що сталися на землі дев’ятнадцятого і двадцятого століть, Йосип Джугашвілі закінчив би семінарію, отримав приход, а згодом і єпархію. І побожно ловили б кожне його слово священики й миряни. Адже життя його починалося так: «Під час церковного посту співали троє. То була покаянна молитва. Співці добиралися з кращими голосами, і один з них завжди був Сосо… Вечірнє богослужіння, три хлопчики, одягнені в стихарі, стоячи на колінах, виспівували молитви… Ангельські голоси трьох дітей, відкриті золоті царські ворота, священик з піднятими до неба руками — і ми, виконавці неземного захоплення та павші ниць…» Це спогад Давида Суліашвілі — друга дитинства Сталіна, також професійного революціонера, котрий зрештою опинився в сталінському ж концтаборі.

Коли ж Сосо вперше з’явився в Горійській духовній семінарії, на ньому було нове синє пальто, повстяний капелюх, а шию облягав гарний червоний шарф.

До речі, склад ДЖУ китайською мовою означає червоний, а ДЖУГА грузинською — залізна руда.

Як відомо з фізики, кожен із семи кольорів сонячного спектру, що їх розрізняє людське око, має власну довжину хвиль. Зокрема довжина хвиль червоного кольору (а точніше — на межі червоного й коричневого) дорівнює 7560 ангстремам (7 + 5 + 6 + 0 = 18).

Отож кольоровий код заколоту 1917-го, Другої світової війни і одного з їх рушіїв — Сталіна збігаються: у числовому вираженні він дорівнює 18-ти, тобто числу звірини.

Слід застерегти: червоне не є погане, якщо воно в поєднанні з іншим кольором і дозоване відповідно до здорової людської психіки. Якщо ж в Астральному Тілі людини домінує червоний колір, то психіка її підпорядкована Нижчому Манасові і Кама Рупі (червоному чудовиськові в нас).

Червоний стяг, під яким прийшла звірина до влади, — не просто символ пролитої крові, це «контур», що збуджує Каму Рупу в людині. Проведення навіть мирних демонстрацій під червоними прапорами (незалежно від того, що на них написано) — абсурд. Надивившись на них, людина заряджається агресивністю — на рівні підсвідомості.

А вже коли вождеві треба вершити свої криваві наміри, то тут і сам сатана велів здійснювати їх під червоними штандартами. Велелюдні демонстрації тридцятих років, де радянський люд вимагав розправи над «ворогами народу», проходили під червоними прапорами; як і суди, «трійки», трибунали…

29. Але перший сплеск червоного сатанинства стався 18 березня 1871 р., коли робітники створили в Парижі свій уряд, який назвали Паризькою комуною; він проіснував 72 дні. Стяг у них був червоний, а люду вигубили під ним силу силенну.

Та ще не всі частки «змія великого, вужа стародавнього» скинуті були на землю. Основній голові звірини Володимиру Ульянову було всього рік від народження. Захлинулася Паризька комуна власною кров’ю. Тим часом наближався 1881-й — переломний в історії людства рік. Невидимий орб дедалі щільніше облягав планету, перешкоджаючи втіленню світлих сутностей від сонця і збуджуючи тваринні інстинкти в з в и ч а й н и х людях. Уже в добре підживлений християнськими стражданнями і кров’ю світ прийшла одна з голів звірини, на совісті якої у майбутньому буде багато крові. Це сталося 1877 р., а сутність мала ймення Дзержинський. Майже одночасно, 1879 р. з’явилися ще дві провідні голови звірини — Троцький і Сталін. Символічно, а чи запрограмовано Вищою Силою, перший склад прізвища Бронштейн (справжнє прізвище Троцького) — БРОН означає грецькою «грім, удар блискавки».

Отож 1879-го, напередодні сатанинського 1881 р. з відстанню в кілька місяців у земний світ прийшли дві сутності, одна з яких несла на собі символ грому і блискавки, а друга — червоно-коричневого кольору.

А 18 червня 1883 р. у земний світ була спущена ще одна з майбутніх голів звірини — Каменєв. І знову ж таки, фрагмент справжнього прізвища цього чоловіка (Розенфельд) — РОЗЕН походить від латинського «рожевий, червоний».

Цього ж року з’явилася ще одна голова звірини — Зінов’єв. Хоч у справжньому його прізвищі (Апфельбаум) і немає нічого червоного, проте, коли ми чуємо слово «яблуко» (німецькою апфель), то асоціації червоного у нас виникають. Втім, це не є надто коректним аргументом.

Вже дещо віддаленіше від 1881-го, а саме 1885 р. народилася ще одна голова звірини — Свердлов. Код цього прізвища, як і прізвищ Ульянова та Дзержинського, розшифрувати не пощастило. Але, нагадаймо, всі сім голів були рудоволосі.

Таким чином, у часи, наближені до найбільшого «затемнення сонця» (за словами Нострадамуса) у земний світ уже було скинуто душу «змія великого, вужа стародавнього» — марксизм і сім голів, яким накреслено було стати єдиним організмом і «мати одну думку». Найкривавіші поміж них мали червоно-коричневі ознаки. В майбутньому голова з ознакою «грім, удар блискавки» створить армію, яку нарече «червоною». Армія та буде непереможною і справді подібною до грому та блискавки.

30. Але повернемось до закладин червоного звірства в Російській імперії.

Мало хто замислюється над тим, чому Москву іноді називають білокам’яною. Назва ця походить з тих часів, коли Кремль був з білого каменю. Та ось великий князь московський Іван ІІІ Васильович затіяв спорудження нового — значно більшого від попереднього — Кремля з рудої цегли. Будівництво тривало більше десяти років, а почалося 1485 року (1+ 4 + 8 + 5 = 18). Кремль був столицею для Івана ІІІ Васильовича, Василія ІІ Івановича, Івана 1V Васильовича, котрі правили відповідно в періоди 1462–1505, 1505–1533, 1533–1584. Рівень звірства у Великому князівстві московському (як свідчать історичні джерела) наростав від діда Івана до онука Івана в геометричній прогресії і досяг своєї кульмінації в рік смерті Івана Грозного — 1584-го; а тривало звірство 99 років (1584–1485), що в сумі складає 18.

Починаючи від закладин рудого Кремля Велике князівство московське перейшло в іншу якість: доти воно