Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Прямий план тексту сьомої чаші гніву розглядається в розділі «Темний сателіт (Орб)». У цьому ж розділі спробуємо пояснити його метафоричний, окультний смисл.
Сьома (і остання в минулому тисячолітті) чаша гніву Божого, поза всяким сумнівом, була Друга світова війна. Те, що коїлося протягом 1941–1945 р. р., справді, можна назвати «великим трясінням землі» в прямому і переносному значенні. Якщо зібрати до купи всю вибухівку воюючих сторін і підірвати, то вибух стався б, мабуть, потужніший, аніж виверження вулкана Кракатау. А якщо зібрати до купи всі сейсмічні коливання від снарядів, мін, авіаційних бомб, то це був би всесвітній землетрус великої руйнівної сили. І все те супроводжувалося б блискавками, гуркотом та громами і «…великий град, як важкі тягарі, падав із неба на людей». Не один, тулячись в окопі під артобстрілом чи авіаційним нальотом, проклинав усе на світі, в тому числі й Бога. Навіть побіжний перегляд історії християнського світу від народження Христа свідчить, що такої жорстокої бійні, як Друга світова, людство не знало. Стає зрозумілим і подив св. Івана Богослова — аж три знаки оклику в п’яти стихах (з 17-го по 21-й).
Наведений уривок — чи не найпрозоріше писання, але і в ньому чимало метафоричного. Наприклад, «19 І місто велике розпалося на три частини…» Вірогідно, йдеться про Європу, яка з війною розпалася на три складові: воюючі Німеччина, Радянський Союз та інші держави, уряди яких спочатку дивилися на Гітлера як на силу, що здатна знищити більшовицьку імперію, а згодом як на загарбника. І таки загарбав більшість із них Гітлер — «… і попадали людські міста…» «20 І зник кожен острів, і не знайдено гір!..» В «Об’явленні…» гора — це держава.
Текстові про сьому чашу гніву Господнього відповідні і пророцтва Нострадамуса: «Старий і Новий Заповіти будуть вигнані і спалені, а затим антихрист стане пекельним принцем, і ще востаннє тріпатиме всі Королівства Християнського світу, а також невірні протягом двадцяти п’яти літ і спалахнуть найстрашніші війни і битви, а малі та великі міста, замки та інші споруди будуть спалені, зруйновані, розорені, проллється кров цнотливих дівчат і заміжніх жінок, над вдовами поглумляться, немовлятам розіб’ють голови об міські стіни, і стільки лиходійства з людьми вчиниться з допомогою сатани, принца темряви, що майже увесь світ буде розбитий і спустошений; І перед цими подіями незвичайні птахи кричатимуть у повітрі: «Уі, уі (Сьогодні, сьогодні)…»
Надто впадає в очі тотожність останніх слів цитованого уривка з першими словами стиха 17 гл. 16. «Об’явлення…» «І голос гучний залунав з небесного храму з престолу, говорячи: «Сталося!» Звертають на себе увагу слова «Сатана, принц темряви». Річ у тому, що їх ужито не лише в переносному значенні. Відомо, що Сталін працював уночі. Всі секретарі союзних республік, обкомів і навіть райкомів підлаштовувалися до розпорядку доби вождя і працювали також ночами. Що вже казати про НКВС?
І ще одне: Нострадамус називає правителя «принцем темряви», тобто сином князя темряви. А Маркс писав у вірші:
Бачиш цей меч? —
Князь темряви продав мені його…
Виходить, що меч, проданий князем темряви Марксові (хоч і в метафоричній формі), повернувся до сина (а, може, онука) князя темряви у вигляді марксизму.
Що ж до наведеного терміну — двадцять п’ять років… Якщо від 1953-го (до речі, сума цифр становить 18) — року смерті Сталіна — відняти 25, то отримаємо 1928-й рік, коли новий керівник нової більшовицької імперії вже твердо стояв на ногах.
Нострадамус був завжди точний з числами.
27. Порівнюючи текст про сьому чашу гніву Господнього з Нострадамусовим, можна зробити висновок: або пророк із Франції користувався «Об’явленням…» св. Івана Богослова, або ж вони обоє черпали інформацію з третього джерела. Таким джерелом могла бути книга Єноха — Священі і таємничі списки, вік яких ніхто ще не спромігся визначити. В окультній літературі про них не раз згадується.
Війна була одним із семи покарань. А до того, як «сім Анголів вийшли з храму, і сім кар вони мали» (гл. 15, стих 6), суд Божий відбувся, по якому «…Ангол летів… гучним голосом кажучи: «Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи руці своїй, 10 то той питиме з вина Божого гніву, вина не змішаного в часі гніву Його і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем. «А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її і приймає знамення ймення її» (гл. 14).
Напевне, саме про цей випадок ідеться в словах «І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його (себто Божого) гніву…»(стих 19).
Перед війною практично кожен із радянських громадян мав образ звірини на чолі або на руці своїй. Діти були юними ленінцями, підлітки та юнаки — членами ленінської комуністичної спілки молоді, дорослі — комуністами або віруючими в ідеї Леніна. Уже з дитинства кожна людина мала членський квиток із образом вождя світового пролетаріату. Кожна… За винятком десятків мільйонів тих, що сиділи по концтаборах, в’язницях, виселках, поневірялися за кордоном.
Суворі кари наслав Бог на християнський світ, який дозволив себе ошукати тому, кого скинуто було з небес. По суті це була кара за зраду. Найбільше завинило слов’янство, на терені якого викохалася звірина, та Німеччина, яка дала світові Маркса. Тому найбільших руйнувань і страждань зазнали саме ці дві потуги.
28. «13 І почув я голос із неба, що до мене казав: «Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так каже Дух, — вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом». Справді, бо ті, хто вмирав після того, як «Анголи» стали виливати чаші гніву Божого, уже гинули насильницькою смертю у жахливих стражданнях.
Великий гріх нагромадила Церква християнська перед Богом, надто в імперіях, де вона була державною ідеологією. Замість плекати у
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги ««І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко», після закриття браузера.