Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"

– Трісс, це навіть не практика в морзі, – втомлено зітхнув Сноррі, потираючи перенісся, і теж кинув погляд на фігуру офіцера.

– Ви вважаєте, що я цього не розумію? Але я зможу підтвердити диплом, отримати роботу чи вступити до столичного університету. Це варте будь-якого ризику, враховуючи, що цей шлях ледь не єдиний для мене, – вийшло впевнено та проникливо. Правда, магістра Сноррі не пройняло, і я вирішила добити. – Саме ви навчили мене досягати своєї мети, йти до неї і працювати, що є сил. Ви показали, що якщо є здібності і жага до навчання, то все інше лише прикрі дрібні неприємності.

І погляд такий, що можна скелі різати!

– Ох, Трісс, – зітхнув магістр, упустивши на стіл мій контракт, який весь цей час крутив у руках, наче не міг придумати, що з ним взагалі робити.

І тут сталося те, чого я не очікувала точно. Та й магістр Сноррі не чекав. Офіцер Кірай різко розвернувся до нас, глянув на мене якимось таким поглядом, що мені слід було спопелитися на місці, а після рішучим швидким кроком наблизився до столу, смикнув перо з чорнильниці і залишив нервовий підпис на моєму контракті.

– Завтра о восьмій. Де мій кабінет ви вже знаєте, – виморожуюче холодно промовив офіцер і так же швидко покинув кабінет ректора.

І що це було взагалі?

– Мої вітання. Тебе на практику взяли, – зітхнув ректор, і лише тоді я зрозуміла, що запитання поставила вголос.

– Спасибі, – приголомшено пробурмотіла я, дивлячись чомусь виключно на двері, що зачинилися.

– Що дуже дивно, – ніби й не почув моєї репліки магістр. – Увійшов він до цього кабінету з вимогою підібрати іншу, більш відповідну кандидатуру на це місце. Але, певне, ти його переконала у своїй винятковій цінності. Тепер не підведи.

І ректор одним махом залишив свій підпис на моєму контракті.