Читати книгу - "Страх, Олег Петренко"

Нічого не змінилося в завтрашньому дні. Усе залишалося за планом. Як мала відбутися зустріч, так вона відбулася. У цьому дні нічого особливого не було передвістя змін. Для Олега це було нове знайомство, яке відкривало якісь інші горизонти пізнання в психології, раніше закриті для усвідомлення. Він ніколи не спілкувався з досвідченим психологом, який знає життя таким, яким воно є. У нього виникали питання про те, як йому пощастило. Чому ж йому пощастило зустрітися з цією дівчиною Юлею? Невже це збіг, який може бути, або ж можливо доля? У нього були різні думки, а на долю він ніколи не покладався, бо знав, що в житті може бути як завгодно, але і збіги не вірив, а багато читав про них. А може, йому просто пощастило познайомитися з молодою, красивою, чарівною дівчиною на сайті знайомств, якій сподобалися його фотографії, і їй самій стало цікаво поспілкуватися з ним. Це була всього лише симпатія Юлі і без неї не було б ніякої зустрічі.

Олег прийшов у призначений час до місця зустрічі. На годиннику був той самий час для зустрічі. Став біля входу і подивився на всі боки, і нікого не було. Здивувався і почав замислюватися над тим, що, невже дівчина Юля, яка пообіцяла зустрітися з Олегом ще один раз, не прийшла на зустріч, і її вже він не цікавить. Але була думка, що вона, можливо, ще затрималася на роботі й зараз у дорозі до нього, не бажаючи писати повідомлення або ж зробити попереджувальний дзвінок про запізнення. Подивився знову на всі боки, а її не було. Виникла думка зателефонувати і дізнатися про намір зустрітися, та чи нічого не змінилося. Зустріч біля лісу мала відбутися і нічого не було скасовано, і в цей час Юля вийшла на зупинку, а через велику кількість автівок на дорозі рух сповільнився, помітно, і сьогодні дівчина приїхала не так як домовлялися. Запізнення від неї не залежало, і вона ніяк не могла вплинути на обставини і приїхати на зустріч за домовленістю, трохи затрималася.

Юля, стоячи на зупинці, подивилася на годинник, а на годиннику вже було п'ять хвилин восьмого, і вона хотіла зателефонувати або ж написати, повідомивши про запізнення, але цього не зробила, знаючи про запас часу, що при кожній зустрічі виділяється не на непередбачувані обставини, а зараз було саме так.

У цей час Юля, стоячи і виглядаючи автобус, думала про Олега й успішне знайомство. Мало вірилося в те, що відбувається, але все ж це був не сон, а все відбувалося по-справжньому. Не кожен хлопець у свої роки вивчатиме психологію, і багатьом цікаві інші теми, а це жіночі втіхи, і мало хто думає про свій саморозвиток, а таких сміливих хлопців одиниці, і їх не так легко відшукати серед великої кількості анкет з різними запитами. Олегу мало вірилося про скасування побачення, а Юля вже думала про відхід Олега з домовленого місця. Телефонувати вони одне одному не поспішали. Час минав і кожен чекав.

Юля сів у маршрутне таксі, а воно швидко зрушило з місця і поїхало прямо по дорозі. Юля стоячи всередині трималася однією рукою за поручень, а другою сумку, і думав про швидкий приїзд. Маршрутка їхала швидко і не було охочих виходити на зупинках, і за десять хвилин воно долетіло, об'їжджаючи всіх автомобілів, що повільно їхали, і привезло її на місце. Олег стояв і чекав терплячи вже не мале запізнення, і ще вирішив почекати п'ять хвилин, а після чого одразу зателефонувати їй і все дізнатися, а Юля не поспішала дзвонити Олегу і швидким кроком вийшла з маршрутного таксі та прямо перейшовши через пішохід пішла вперед уздовж лісу дорогою в бік центрального входу до лісу. Уже на другому побаченні Юля не боялася йти гуляти з незнайомцем у ліс. Вона одразу розпізнала в ньому виховану, добру й відповідальну молоду людину, яка не має жодних прихованих спонукань. Не виникало в ньому жодних сумнівів щодо небезпеки. Усе мало бути в найкращому вигляді й без побоювань на непередбачувану поведінку від нього.

Минуло ще кілька хвилин і Юля вже підходила до місця зустрічі, і вона поспішним кроком прямувала до Олега, який побачив її і дивився на неї, а він побачив на прямій дорозі, як вона впевненим кроком йде до нього. Сьогодні Юля була одягнена в кольоровий сарафан, а він був пристойний, не зухвалий, не привертає увагу, а підкреслює жіночність і спокій дівчини. Юля завжди одягалася, залишаючись дівчиною, і ніколи не привертаючи зайвої уваги чоловіків, зберігаючи жіночність, і знала, що дівчина завжди зобов'язана залишатися скромною і невимушеною.

Олег одразу посміхнувся, а Юля побачила здалеку посмішку Олега і так само посміхнулася. Вони були раді новій зустрічі та бачити одне одного. Усе відбулося, як вони домовлялися, і запізнення ніяк не вплинуло на їхній настрій, бо знали, що в такий час у місті повільно їздить транспорт. У Юлі дорогою так само виникали далекі й тихі думки, що, можливо, молода людина не приїде на зустріч або вже з якихось непередбачуваних обставин сама затриматись, а ще гірше - не дочекається й піде геть, але нічого цього не сталося. Як Олег, так і Юля зуміли знайти один одного в потрібний час для того, щоб продовжити цю розмову, яка була раптово закінчена в кафе з однієї причини, що Юля забула, що їй потрібно закінчити роботу, а робота на першому місці, і затриматися на довше вона не могла. Дівчина завжди відповідально ставилася до кожного завдання і завжди все вчасно, ніколи не спізнювалася з виконанням роботи. Відповідальність завжди була на першому місці і навіть у малих завданнях вона завжди все робила відразу і нічого не залишала на потім.

Олег повільними кроками почав іти на зустріч до Юлі, а дівчина, коли побачила перші кроки хлопця одразу почала посміхатися і їй стало приємно. У неї з'явилося ще більше симпатії, бачачи наполегливість і прагнення побачитися від молодого чоловіка, він їй почав ще більше подобатися. Вони зустрілися не далеко від входу до лісу, і коли Юля підійшла до Олега одразу з посмішкою сказала: