Читати книгу - "Фірма"

Ейвері подумки смакував можливість мати клієнта, який платитиме, скільки вони скажуть. Мітч попрощався й повернуся до себе.

В той час, коли подружжя, випивши коктейлі, вивчало карту вин і вислуховувало думку Олівера Ламберта щодо особливостей і відтінків французьких вин, а також їхніх відмінностей, жалкуючи про те, що не залишилися вдома їсти піцу і дивитися телевізор, двоє чоловіків відчинили підібраним ключем дверцята блискучого «БМВ», що стояв на майданчику поряд із «Жюстеном». Одягнені вони були в костюми з краватками, підозр ні в кого не викликали. Авто завелося й попрямувало до центру, до нового будинку містера та місіс Мак-Дір. «БМВ» поставили куди слід — у гараж. Чоловік за кермом дістав інший ключ, тоді обидва зайшли в будинок. Херсі зачинили у ванній. Не вмикаючи світла, вони поклали на стіл шкіряну валізку, з неї дістали й натягли на руки гумові рукавички, і лиш тоді взяли маленькі ліхтарики.

— Спочатку телефони, — сказав один.

Вони справно працювали у пітьмі. З телефону зняли й розкрутили слухавку. До мікрофона у порожнині трубки за десять секунд вклеїли крихітний, не більший за родзинку, передавач. Коли клей підсох, мікрофон поставили на місце, слухавку зібрали й приєднали на своє місце, телефон вчепили назад, на стіну кухні. Всі голоси чи сигнали передаватимуться до невеликого приймача, який встановлять на горищі; поруч інший, потужніший передавач транслюватиме сигнали через усе місто до антени, встановленої на Бендіні-білдінг. Джерелом живлення служитиме лінія змінного струму, і жучки в домі працюватимуть постійно.

— Ходімо до кімнати.

Валізку поклали на дивані. Над кріслом у панелі стіни забили й вийняли невеликий цвяшок. У дірочку вставили чорний циліндрик — півтора на двадцять п’ять міліметрів; закріпили краплиною епоксидної смоли. Мікрофон був невидимим. Тонесенький, мов волосина, провід через панельний шов протягли до стелі, далі його підведуть до передавача.

Точно такі самі мікрофони встановили у кожній спальні. Чоловіки знайшли у шафці стрем’янку і вилізли на горище. Один з них дістав приймач і передавач із сумки, другий обережненько тягнув по стіні тонкі дротини. Зібравши всі, він обмотав їх ізоляційною стрічкою і закріпив у кутку, де товариш встановлював передавач у картонній коробці. Встановили живлення: до нього приєднали провід од лінії перемінного струму. Над дахом між черепицями ледь стриміла невеличка антена.

На темному горищі було дуже парко, і чоловіки вже важко дихали. Поверх передавача вчепили верхню коробку від старого радіо, зверху накидали якихось провідців та ганчір’я. Цей найдальший куток горища ніхто не перевірятиме місяцями, а то й роками. А якщо й добереться хто, то побачить старий непотріб; його можуть просто забрати й викинути, нічого не запідозривши. Чоловіки помилувалися своєю роботою, а тоді спустилися до будинку.

Вони ретельно замели за собою сліди. За десять хвилин завдання було виконано.

Херсі випустили; прокралися до гаража, автомобіль тихо виїхав на дорогу та зник у нічній пітьмі.

У ресторані гостям подали запечені морські гребінці, а на автостоянці в цей час нечутно зупинився «БМВ». Водій запустив до кишені руку й витягнув з неї ключі від бордового «ягуара», який належав містеру Кендалу Махану, адвокату фірми. Два техніки пересіли з «БМВ» до «ягуара». Махани мешкали ближче, ніж Мак-Діри, і, судячи з плану будівлі, робота піде швидко.

На п’ятому поверсі Бендіні-білдінг Маркус поглядав на панель і вогниками, очікуючи сигналу від будинку 1231 на Іст-Медоубрук. Вечеря в ресторані скінчилася пів години тому, тож настав час прослуховування. Легенько змигнула маленька жовта лампочка, він надів навушники. Натиснув кнопку запису. Чекав. У рядку з написом «Мд6» замигала лампочка. Це їхня спальня. Сигнал посилився, голоси спершу звучали слабо, далі їх стало чутно добре. Маркус збільшив гучність, прислухався.

— От стерво та Джилл Махан, — прозвучав жіночий голос — це місіс Мак-Дір. — Що більше напивається, то більшим стервом стає.

— Здається, вона сноб, — відповів їй Мак-Дір.

— У неї нормальний чоловік, а сама вона реальна хамка — сказала місіс Мак-Дір.

— Ти сп’яніла? — запитав містер Мак-Дір.

— Майже. Я готова до пристрасного сексу.

Маркус додав гучності і аж подався вперед.

— Скидай одяг, — вимогливо сказала жінка.

— Ми давно цього не робили, — відповів Мак-Дір.

Маркус підвівся, нахилився вперед над панеллю.

— І хто ж в цьому винен? — запитала вона.

— Я ще не забув. Ти красуня.

— Йди в ліжко, — звеліла вона.

Маркус посунув важіль «звук» до краю. Дивився на вогники й посміхався. Дихання його пришвидшилося. Як же йому подобалися ці працівники, молоденькі випускники, повні енергії! Він слухав, як там займалися коханням і посміхався. Заплющив очі та ввімкнув фантазію.

9

Минуло два тижні, Кеппсова справа скінчилася без жодних проблем, переважно завдяки старанням і вісімнадцятигодинним будням нового співробітника, того, що навіть ще іспиту на юриста не склав, та був занадто завантажений роботою, щоб тим перейматися. У липні він заробив в середньому п’ятдесят дев’ять годин на тиждень, і як для людини, яка не стала поки юристом, це було рекордом фірми. На щомісячній нараді Ейвері гордо оголосив партнерам, що Мак-Дір як на новачка працює надзвичайно. Завдяки його старанням справа Кеппса успішно завершилася на три дні раніше. Чотириста сторінок документації, все досконало вивірено, вирахувано, досліджено й перевірено. Завдяки містеру Мак-Діру за місяць справу Кокер-Хенкса буде теж завершено. Фірма отримає майже чверть мільйона. Працює він, як робот.

Щоправда, Олівер Ламберт стурбовано згадав про підготовку до екзамену. Менш ніж за три тижні іспит. І всім тут зрозуміло, що він не встигає готуватися. У липні він відмінив половину консультацій, записав менше двадцяти годин повторення. Ейвері сказав, що не варто хвилюватися, його хлопець підготується.

Та за п’ятнадцять днів до іспиту Мітч врешті став нарікати. За обідом у клубі «Мангеттен» він пояснив Ейвері, що впевнений у власному провалі. Тож йому потрібен час — багато часу для підготовки. За наступні два тижні він може напружитися і якось здати іспит, та для цього він має сам розпоряджатися власним часом. Ніякого цейтноту. Ніяких термінових справ. Ніяких ночей за роботою — він вже благав. Ейвері уважно вислухав, вибачився. Пообіцяв наступні два тижні не турбувати Мітча. Той подякував.

У перший понеділок серпня в залі бібліотеки на першому поверсі відбулося засідання фірми. Ця найбільша зала використовувалася саме для подібних зібрань. Половина юристів