Читати книгу - "За гранню, Анна Несторова"

— Ваш король, мало того, що мав у руках ключ до миру з Шарнією, міг знову укласти давні угоди, та ще й отримати прекрасну дружину у дарунок, — Стефан підійняв власні долоні, увінчані золотими перснями, стримуючи позиви реготу, — він самотужки, своїми ручиськами полишив мою кров на загибель некроманту!

Регіт перейшов в погрозливе шипіння.

— В обмін на життя своєї сестри, котра вважалась зниклою через Шарнію! — тупнув ногою. — А про багаторічні звинувачення й холодну ворожнечу всі забули!

Стефан підійшов майже до самих сходів, склавши руки за спиною у владному жесті, окинув поглядом присутніх.

— Ваша країна замовчує факт зникнення королівського придворного лікаря та фаворитки, як й раптову з’яву сестри, що вважалась мертвою. Що ж. Гонці вже розіслані по всіх куточках світу з повним, детальним описом всіх подій та злодіянь Ріваля вар Каррейта, — перевів дихання й почав погрозливим тоном. — За свою кров я не зжалюсь. Ланверія відповість за все: за тьму, за некромантів, за смерть дружини мого брата. За все!

Каур порівнявся зі Стефаном.

— Єдине, що можеш зробити, віконте, — мовив зверхньо, — щоб хоч якось зберегти своє життя — повернути той договір, котрий змусили підписати Альдрена дер Нарата. Поверни і я зжалюсь над тобою й тими каплями крові Шарнії, що течуть у твоїх жилах. А якщо надумаєш використати те право… Можу тільки поспівчувати!

Хаврен споглядала на світ широкими від подиву очима. Бажала відкрити прохід у грань і якомога скоріше знову сидіти під дощем. Вона дивилась, як варта виводить безмовних від тотального подиву послів, як аристократи стоять з розчиненими ротами.

— Жаль, що ти не нажила від нього дитину, — сказав тихо Стефан, коли повернувся до престолу. — Більше прав на трон мали б.

Каур стримав руку.

— Не верзи дурниць, — тільки й прошипів він.