Читати книгу - "Чотири подвиги, Сергій Оріанець"

— Та я просто вайбую тут, — знизала вона плечима, але її голубі очі спалахнули. — Обожнюю запах старих книг і всяке таке. Але ти мене заінтригував, чувак. Легенди, Леонід… Твоє «хобі» прям вогонь. Якщо розкажеш більше — я в темі!

Антуан розсміявся — її енергія була заразливою, а голубі очі ніби зазирали йому в душу. Він подумав: а раптом вона стане частиною цієї історії?

— Тоді бери стару книгу про містичні будівлі, — сказав він із лукавою усмішкою. — Хоча б заради запаху сторінок. Може, твої скетчі зазвучать по-новому.

— Окей, — кивнула вона й додала з хитринкою: — Але якщо тут немає кави, я здамся й полізу в гугл!

— Без кави? — перепитав Антуан, і в його голові блиснула ідея. — Тоді є план. У готелі, де я живу, варять таку каву, що ти забудеш про гугл назавжди. Дивовижна, ароматна — прям симфонія в чашці. Заходь якось, перевіриш.

Софі розпливлася в усмішці, її голубі колодязі заіскрилися.

— Ого, це ти мене вже на каву кличеш?! — Вона підморгнула, і в її голосі промайнула грайлива нотка. — Але якщо кава буде фігня, я тебе засуджу!

Вони ще трохи побазікали — про її скетчі, про його любов до арок, — і Антуан відчув, як у грудях розливається тепло. Ця випадкова зустріч у бібліотеці обіцяла щось більше — можливо, дружбу, а може, ключ до таємниці дзеркала. Він глянув на книгу про портали, де між рядків уже мерехтів слабкий слід Люция, і подумав: а що, якщо Софі з її голубими очима й шаленою енергією стане його несподіваним союзником у цій грі?