Читати книгу - "Звільни свого внутрішнього римлянина"

немовля, яке ваша дружина приведе на світ. Немовля робиться людиною тільки на восьмий або дев’ятий день свого життя: тоді воно одержує ім’я і батько приймає його в родину. До цього моменту батько має ухвалити рішення про те, житиме воно чи ні. Діти обходяться дорого, і ви як глава сім’ї зобов’язані стежити за тим, щоб у родини вистачило ресурсів на нормальний рівень життя. Бажано мати трьох або чотирьох дітей, позаяк нікому не дано знати, коли доля захоче поцупити у вас одну дитину чи навіть двох. Ті з них, хто доживе до зрілого віку, природно, потурбуються про вас у старості й успадкують від вас родове ім’я. Тож коли дружина народить дітей більше, ніж потрібно, накажіть їй залишити зайве немовля на міському звалищі або на узбіччі дороги. Ваше рішення, найімовірніше, залежатиме від того, ким виявиться новонароджена дитина: хлопчиком або дівчинкою, позаяк зайві хлопчики ніколи не завадять, а дівчатка спричиняють повсякденні витрати. Окрім того, настане день, коли їм іще доведеться давати й посаг. Одного разу я був змушений наказати своїй дружині виконати цей безрадісний обов’язок. Дівчинка народилася здоровою, але під таким несприятливим поєднанням зірок, що виховувати настільки злощасну дитину просто не мало сенсу, особливо враховуючи той факт, що ми вже мали двох дочок. Хоча й із неохотою, я звелів дружині звільнити дім від того немовляти, щоб воно не принесло нещастя всій родині. Пам’ятаю, як знову і знову вона благала мене передумати, та я залишався непохитним. Я розуміюся на таких справах краще від неї, і тому моє рішення було остаточним. Вона залишила дочку край дороги, щоправда, прив’язала їй на шию амулет, який захистив би дитину від небезпек і допоміг впізнати дівчинку в майбутньому, якщо коли-небудь доля знову схрестить наші стежки. Гадаю, це не може зашкодити. Майте на увазі, я знаю безліч жінок, які просто викидають небажаних немовлят у перший-ліпший колодязь, аби їх позбутися.

Здорових на вигляд немовлят, яких залишили на вулиці, часто підбирають та вигодовують за допомогою годувальниць работорговці, аби потім, коли діти досягнуть п’ятирічного віку чи близько того, продати їх у рабство. Ті, чиї діти померли, також можуть підшукати їм заміну серед покинутих немовлят. Так само інколи чинять і ті подружжя, котрі не можуть народити власних дітей. Звичайно, я не можу обійти увагою й той факт, що далеко не всіх залишених на вулиці немовлят підбирають. Багато із них помирає від холоду чи їх з’їдають бродячі собаки.

Якщо вам не поталанило настільки, що ви є бідним і багатодітним, раджу подумати про те, щоб продати когось із ваших дітей у рабство. Часто можна бачити, як такі діти жебрають край дороги. Вони працюють на бандитів, які їх калічать: відрізають руки, ноги або язик, аби надати їм якомога жалюгіднішого вигляду і тим самим підвищити шанси на подаяння. Іноді я помічаю, якою замисленою робиться моя дружина, коли бачить прохачів того віку, якого могла б досягти зараз викинута нами дитина, якби вона вижила. У таких випадках я нагадую дружині, що наша дочка мала на шиї амулет, за яким зараз ми могли б її упізнати, якби побачили.

Іще одним способом зменшити кількість членів вашої родини може бути наявність родичів, яким можна віддати дитину на виховання. Або ж, якщо ви вважаєте, що ваші злигодні мають тимчасовий характер, і хочете залишити при собі всіх своїх дітей, можна просто зменшити раціон родини. Важливо прогодувати чоловіків, адже вони є головними здобувачами ресурсів, тому їм треба підтримувати сили. Жінкам, дівчаткам і найслабшим дітям можна суттєво зменшити розмір щоденних порцій або годувати їх тим, чим зазвичай годують домашню худобу, наприклад жолудями або викою. Окрім того, дітей треба відправити працювати, щоб не тільки не витрачатися на них, але й отримувати хоч якийсь прибуток. Хлопчики семи-восьми років уже цілком здатні бути підмайстрами у ремісників, які не тільки щось їм платитимуть, але й навчать корисної праці. Дівчатка можуть знайти оплачувану роботу в ювелірів і праль або ж навчитися перешивати старий одяг.

Тим дітям, яких було вирішено залишити в родині, ви як батько маєте забезпечити правильне виховання. Якщо ви передовірите усе матері, вона їх лише розбещуватиме та берегтиме від усіх можливих лих, сподіваючись на те, що її дітям ніколи не доведеться спізнати печалі, сліз або тяжкої праці. Батьківська любов є зовсім інакшою. Батько піднімає дітей рано-вранці, щоб вони взялися до навчання, і не дозволяє вештатися без діла навіть у свята. Батька не лякає необхідність примусити дітей до роботи, навіть якщо це може спричинити піт і сльози.

Звичайно, ви не зможете постійно перебувати поруч зі своїми дітьми. Необхідно найняти няню, котра займатиметься виконанням ваших батьківських обов’язків, доки ви будете відсутні. Переконайтесь у тому, що няня має грамотну вимову. Няня буде першою людиною, чиє мовлення почує ваша дитина, за ким повторюватиме свої перші слова. У няні неодмінно має бути хороший характер. Діти легко підпадають під сторонній вплив, і як новий горщик всотує в себе яскраві запахи, так і дітей легко можуть зіпсувати погані звички їхніх перших вихователів. Усе майбутнє життя хлопчика буде набагато простішим, якщо він від самого початку не засвоїть бридкого акценту чи шкідливих звичок.

Дуже бажано якомога раніше дати дітям ґрунтовну освіту. Важко порадити щось однозначне стосовно того, у якій формі мусить відбуватися навчання. Стежте, щоб діти не виявляли злості, але й не підривайте їхньої природної сили духу. Свобода виховує характер, а тиск його ламає. Однак на самій лише свободі, позбавленій будь-якого контролю, дитина виросте нешанобливою і запальною. Намагайтеся дотримуватися золотої середини між обома цими крайнощами й утримуйте дитину на прямому шляху як пряником, так і батогом. Не принижуйте дитини і не чиніть із нею, як учинили б із рабом. Не дозволяйте їй поводитися принижено і ніколи нічого не давайте, якщо вона це випрошує. Винагороджувати можна тільки за хорошу поведінку.

Виховання хлопчика має починатися змалечку, позаяк тоді він охочіше та швидше виконуватиме те, що ви скажете. Окрім того, якщо від самого початку виховати у нього гарні звички, потім не доведеться відучувати від поганих. Якщо хлопчик не знає сорому й не дорожить власною честю, то навчати його буде важко. Єдине, що може зарадити поганій поведінці, — це погрозами наганяти на хлопчика страх, аби потім спробувати якось виправити його характер.

Окрім усього іншого, дитину необхідно навчити казати правду й уникати брехні. Якщо хлопчик збреше, необхідно відразу ж суворо йому вичитати, а якщо буде треба