Читати книгу - "Повернення до зірок"

«Ви приземлитеся на розташованій поблизу безлюдній планеті і залишите корабель».

Ґордон запитально подивився на своїх супутників.

— Я вловив його пропозицію, — відгукнувся ІІІорр Кан, — Ти теж, Хелл? Боюся, вона нам нічого не дає. Що як йому заманеться знову зайнятися своїми іграми?

«Ні», — жваво заперечив Х’харн.

Ґордон вагався. Втім, йому не було чого більше запропонувати. Унікальна ситуація! Вони замкнені у кораблі, під владою телепатичної сили ворога, який, проте, здатний контролювати одночасно лише одного або двох з них… У голові народилася нова ідея, але він поспішно її придушив. Не можна зараз думати про це. Не можна. Він знову подивився на товаришів.

— Я вважаю, варто ризикнути.

«От і добре, — одразу ж відгукнулася чужа нетерпляча думка. Мабуть, занадто нетерпляча. — Я розповім вашому колезі, куди летіти».

— Яким чином? — Засумнівався Ґордон. — Знову підкоривши його свідомість? Ні, діла не буде.

«А що ж робити?»

— Пояснити телепатично Хеллу все, але при повній свідомості. І нехай повторює вголос. Якщо побачимо, що він собою не володіє, ми знову зробимо цю штуку з пультом. І будь- що-будь, хоч катастрофа. На цей раз відповіді не було довго. Хелл Беррел зі страхом дивився у екран переднього огляду. Вони перебували вже у небезпечній близькості від космічного хмари. Якщо Х’харн найближчим часом не прийме рішення, все буде скінчено. Так подумав Ґордон, і Х’харн, очевидно, перехопив цю тривожну думку.

«Я згоден. Але ваш колега повинен негайно змінити курс».

Хелл Беррел опустився у крісло між Ґордоном і ІІІорр Каном. Вони напружено вдивлялися у його обличчя, побоюючись побачити в ньому що-небудь незвичайне.

— Він стверджує, що ось це — головний контроль бічної тяги, — промовив Хелл, кладучи долоню на маленьку нікельовану рукоятку. — Поворот на п’ятдесят градусів. Сім поділок ліворуч. Гігантські пилові щупальця зникли з поля зору.

— Це — управління на зеніт і надир. — Хелл Беррел торкнувся іншого важеля.

На екрані мелькали сузір’я. Все з тієї ж фантастичною швидкістю, з якою раніше не переміщався ніхто у всій Галактиці, корабель мчав крізь зоряні джунглі, поступово відхиляючись до зеніту.

Напруга ставала нестерпним. Ґордон підозрював, що Х’харн постарається не упустити шанс, що він готує якусь пастку, яка закриється відразу після посадки. «Не смій думати про це, — повторював він собі. — Стеж за особою і діями Хелла». На оглядовому екрані повільно ріс жовтий диск незнайомого світила. Незабаром стали помітні і планети. Одна з них ставала все більше і більше.

— Вона? — Запитав Ґордон.

«Так», — подумки підтвердив Х’харн. А Хелл продовжував голосно повторювати його нечутні розпорядження:

— Контроль гальмування… Дві поділки…

Ґордон не зводив з нього очей. Якщо Х’харн дійсно вирішив скористатися ситуацією, то це станеться з хвилини на хвилину. Вираз обличчя антаресця залишався цілком нормальним, але Ґордон занадто добре пам’ятав, що він може стати нелюдським буквально за мить. А тоді… «Не думай про це. Не думай!»

Планета стрімко наближалася. Серед хмар Ґордон вже розрізняв блискучу поверхню моря.

— Гальмування… — повторював тим часом Хелл інструкції Х’харна — Ще дві поділки для виходу на орбітальну швидкість…

Центрувати стрілку на третій шкалі… Стаціонарна орбіта…

Важіль балансу… На чотири поділки…

Корабель розвернувся і почав вертикальний спуск до поверхні.

— Контроль зниження… Три поділки…

Вони пройшли легкі перисті хмари.

— Контроль тяги… Скинути швидкість спуску на дві поділки…

Хелл Беррел знову пересунув важіль. На екранах була панорама поверхні: зелені лісові масиви, срібна звивиста стрічка ріки. Ґордон почув здавлене дихання Шорр Кана: колишній диктатор, очевидно, хвилювався нітрохи не менше за нього. «Думай про Шорр Кані, — наказав він собі. — Думай про те, чи можна йому довіряти…»

— Зменшити ще на пів поділки, — сказав Хелл, виконуючи чергову команду.

Від поверхні планети їх відділяло не більше трьохсот метрів, коли Ґордон завдав удару. Він вдарив з усією силою людини, яка знає, що на карту поставлене життя. У цей момент Хелл Беррел тримався за важіль спуску, але від удару відлетів убік, і Ґордон рвонув важіль вниз до упору. Корабель впав каменем, навкруги засвистіло повітря. Хелл Беррел вигукнув щось нерозбірливе. За мить кормова частина корабля зім’ялася від удару об землю. Переборки і стіни рвалися як папір. Ґордона жбурнуло до стелі, і на якийсь момент він втратив свідомість. Коли прийшов до тями, у посту управління було тихо. Корабель лежав на боці. Поруч намагався піднятися Шорр Кан, з рани на його лобі струменіла кров. Нерухоме тіло Хелла Беррела лежало біля пульта управління. З недобрим передчуттям, Ґордон перевернув його на спину і спробував намацати пульс.

— Все? — Поцікавився Шорр Кан, промокаючи рану на лобі носовиком. Тканина наповнилася кров’ю.

Ґордон обережно підняв повіку Хелла і похитав головою:

— Ні. Навряд чи з ним щось серйозне. Зараз прийде до тями.

— Отже, пощастило. Ми всі могли опинитися на тому світі з вашої ласки. — Шорр Кан кинув на Ґордона вбивчий погляд. — Якого біса ви це утну…

Він замовкнув, не договоривши, і повернувся до задніх дверей. Ґордон рідко зустрічав більш кмітливих людей. Переборки кормової частини склалися гармошкою, не витримавши нищівного зіткнення з ґрунтом. Шорр Кан знову подивився на Ґордона, тепер уже схвально.

— Ви відчуваєте що-небудь… телепатичне? — Запитав він пошепки.

Ґордон прислухався до свого розуму, намагаючись вловити хоча б найменшу ознаку присутності чужої свідомості.

— Ні. Нічого. Виходить, приземлення його вбило.

— Але ми повинні у цьому переконатися.

— Він ніколи не звільнив би нас з-під контролю, — сказав Ґордон, все ще відчуваючи гудіння у голові. — Ніколи. Я мусив його випередити.