Читати книгу - "Варта у Грі, Наталія Ярославівна Матолінець"

— Ще далі!

Її заполонила свавільна радість від думки, що вона пройшла межу міста. Отож, не приречена. Не жертва. Златан помилився! Або його обдурили суддівські інтригани, в котрих уже точно є досвід у таких справах. Отож, її життя не висить на волосині випадку чи підступів гравців. Отож, вона може...

Дзвін, який розітнув Вартину голову, ледь не оглушив її. Здавалося, що завібрувало все: повітря, асфальт під ногами, навіть небо. І зблиски фар перетворилися на коловорот мерехтливих вогнів. Коловорот — на маятники. А маятники заблискотіли сонцями золотих кіл...

Чаклунка спробувала зробити ще крок уперед. Проте тіло не слухалось. Ноги гуділи. Хиталися. Павутина сили повисла безвольно. Навіть кожен вдих здавався хрипом перед смертю.

Дзвін сильнішав.

Земля почала розпливатися.

— І годі, — хтось бережно взяв її за руку й повів назад. Хтось, для кого світ усе ще був правильним.

Варта заплющила очі.

Коли вібрація зникла і дзвін теж, дівчина зрозуміла, що сидить на траві біля автівки чеха і знаку «Л». І руки тремтять.

Златан схилився над нею.

— Якщо тебе нудить, я можу піти прогулятися. Чи потримати твоє волосся. Його до біса багато... не хочеться забруднити, — хмикнув він.

— Дякую, обійдуся, — Варта намагалась глибоку дихати і проганяти нудоту. Та чорта з два її виверт на очах у цього покидька!

— Отож, тепер ми переконалися, що ти таки жертва, — вдоволено повідомив він. — Якщо хтось із твоїх друзів теж вляпається, то повідом їх, щоб навіть не намагалися кудись тікати. Правила, звичайно, озвучили для всіх. Проте завжди знайдеться якийсь ідіот, який певен, що кого-кого, а його це омине.

— Тобто будь-яка жертва, навіть остання, може про це дізнатися, якщо їй просто захочеться поїхати за місто?

— Так. Але перша біда в тому, що так і померти можна. А друга біда — жертва все одно не дізнається, який її порядковий номер. Тож користі з такого ризику небагато. А тепер, якщо тебе вже не нудить, давай рухатися далі.

— Що ще сталося? — закотила очі Варта, передчуваючи проблеми. Рухатися їй поки що не хотілось.

— Я напередодні зазирнув у спогади твого бравого рятівника і дізнався, хто на тебе напав. Мені тепер цікаво чому. Бо, як я вже нині згадував, зазвичай ті, хто замовляє роботу, і ті, хто її виконують, — різні особи, — Златан клацнув пальцями. — Як ти ставишся до нічних клубів?

— Негативно.

— Чудово, я теж. Але думаю, ти пробачиш, що у вільний час я вже тобі купив сукенку, яка ледь прикриває зад і мерехтить, як святкова ялинка. Фейсконтроль і все таке.

Варта дивилась на Златана кілька секунд, думаючи над тим, як його достатньо вишукано послати Врешті вона видихнула:

— Скажи мені, хто це, і я сама його прикатруплю.

— Так і знав, що ти це запропонуєш... Ні, — Златан посуворішав, — у мене на нього ще є плани. Як і на тебе. Тому годі траву топтати, підйом, — він простягнув Варті руку і допоміг підвестися.

— Сподіваюся, у віддяку за сукенку ти дозволиш мені обчикчикати твої патли, щоби виглядало достатньо по-хіпстерськи? — злісно видихнула дівчина, здмухуючи з магового чола всюдисущі каштанові кучері. — Фейсконтроль і все таке.

— Варто, сонце моє, — Златан усміхнувся широко й вдоволено, — мене пропустять куди завгодно. Я, якщо ти забула, багатий іноземний турист. Який, за нашою сьогоднішньою легендою, любить залишати розкішні чайові, цмулити коктейлі й обмацувати фарбованих білявок у дорогих клубах.

— Дуже схожий, просто бездоганне потрапляння в образ, — дівчина розтягнула губи в силуваній посмішці. — Тільки біда: білявка з мене ніяка.

— Побійся вищих, Варто. Хіба я хоч раз давав тобі привід думати, що в мене є бажання обмацувати тебе? Я триматимуся якнайдалі. Пішли.

***

— От спасибі, чорти б тебе забрали, — прошипіла дівчина і зміряла хлопця поглядом, який міг би спопелити будь-кого. У неї виникало відчуття, що тонке шитво з мерехтливими блискітками ризикує тріснути. Аби показати всьому світові білизну, їй варто лише зробити один необережний рух.

Але Златан лише посміхався своєю фірмовою усмішечкою. Він зализав кучері і зв’язав їх у куций хвіст на потилиці. Разом з темно-червоними штанами, сорочкою в дрібні візерунки й сірою жилеткою виглядало незле. Якраз схоже на туристів із промовисто-масними поглядами, котрі часто виходили на полювання в тутешні заклади. Варта вирішила, що підчепити когось магові буде неважко.

— Морт тут підпрацьовує, — повідомив Златан на підході до клубу.

Чаклунка спохмурніла. Чех розповів їй, що напередодні зустрівся з Еверестом і витягнув із його спогадів інформацію про Морта. Мовби саме його світляний співробітник спинив у вечір нападу. Якщо маг справді тусується зі святенниками, як учора, то цілком міг напасти на неї. Але якщо це й так... Дівчина сподівалася, що темний маг після серйозної розмови з нею позбудеться бажання вставляти палиці в колеса.

Клуб зустрів їх психоделічним вибухом кольорів. У чародійки одразу виникло відчуття, що вона вже трохи випила. Фіолетово-салатові стіни, вкриті колами, зелені зблиски лазерів. Спалахи світла в ритм з музикою. І музика, яка накочувалась однаковими хвилями, ніби заклинання Дикорослої. Але в ній не було душі. Не було нічого, крім шуму. Нічого, крім простого повторюваного ритму, який бухкав довкола і всередині. Півкруглі ложі з диванчиками засипали компанії. Пивні пляшки й високі бокали коктейлів дзенькали раз по раз. Алкоголь і дим, дим і алкоголь.

Варта осміхнулась, передчуваючи, що тут знайде гарну жертву. А велелюдність допоможе їй сховати свою павутину.

— Отож, сценарій такий, — Златан, попри свої слова, що триматиметься подалі, зробив крок до Варти, обійняв її за талію й зашепотів просто у вухо. Його слова розчинялися в музиці та звучали ледь чутно: — Вдавай радість, не налягай на коктейлі й час від часу зиркай у бік діджейського пульту. Коли побачиш нашого паршивця, дочекайся завершення його виступу. І пензлюй за ним. За мною не бігай, ясно?

— А ти що будеш робити?

— Побачиш, — Златан провів руками по волоссю. — Не напивайся тільки.

— Йди до біса! — відповіла Варта.

— Так, приблизно туди й збираюся, до справжньої чортиці на рандеву, — маг клацнув пальцями і швидко занурився в натовп, який танцював, пив, сміявся, обіймався й кричав щось у пориві екстазу.

Варта підійшла до бару, найпевнішого місця для самотніх душ, замовила собі коктейль навмання і примружила очі в