Читати книгу - "Анатом, Федеріко Андахазі"

певна річ, пригадуєте, що написано у головній праці Арістотеля про відтворення. У своїй «Метафізиці» він стверджує, що під час злягання між статями розмноження відбувається таким чином: чоловіче сім’я наділяє майбутнє створіння тотожністю, сутністю й ідеєю, а жінка надає йому лише матерію, себто тіло. Великий Арістотель навчав, що сім’я не є матеріальною рідиною, воно цілком метафізичне. Чоловіча сперма — це є сутність, потенціал сутності, що передає можливість форми майбутнього створіння. У чоловічому сімені міститься дух, форма, тотожність, що обертає річ на живу матерію. Зрештою, саме чоловік наділяє річ душею. Сім’я наділене рухом, яким його наділяє пращур, воно є втіленням ідеї, що відповідає втіленню самого батька, утім, не передбачає, що матерія буде передана від батька. В ідеальному випадку майбутнє створіння буде прагнути цілковитого ототожнення з батьком: «Сім’я містить у собі зворушення у дії».[23]

Сім’я не є частиною плоду, що розвивається. Жодна частка сімені не бере участі у формуванні ембріона, як і жодна частка матерії не переходить від теслі до предмета, який він створив; як музика не є інструментом, а інструмент не є музикою. Але попри те, музика тотожна первісному задумові автора.

ЧАСТИНА ДЕВ’ЯТА. Про відсутність душі у жінок

— Я хочу сказати вам таке: якщо довести вчення великого Арістотеля до логічного кінця, то зауважимо, що не маємо причин припускати існування душі у жінок.

У відповідь на такі слова у залі здійнявся ґвалт. Дехто схвально закивав головою, мимоволі навіть один із суддів виказав своє схвалення.

— Анафема! — зарепетував декан, скочивши зі свого стільця. — Таке міг сказати лише Сатана у плоті… — Він замірився доказати свою думку, та раптом зауважив, що, зрештою, йому немає чим заперечити. Декан ніколи й на гадці не мав, що колись йому доведеться стати на захист жінок. Відверто кажучи, він був геть позбавлений прихильних думок щодо протилежної статі. Матео Колон чудово знав, що декан зневажає жінок. Тож скористався тривалим мовчанням обвинувачення, щоб підготувати якнайліпшу відповідь.

— Ти ображаєш Святе Ймення Діви Марії! — декан ужив найвагоміший аргумент, який спав йому на думку.

— Дозвольте нагадати вам, що Непорочне Зачаття — то є диво, яке сотворив Господь над Марією. Але хіба можна, лише ґрунтуючись на цій підставі, стверджувати, що всі жінки зачинають, як Марія? Ваша Ясновельможність чудово знає, що Пресвятій Діві, як і Синові Божому, рівних немає. А якщо Син Божий жив на цій землі у тілі, то цим тілом наділила його Марія. Але я мав на увазі не диво, скоєне над Марією. Ми маємо інший приклад — приклад Єви. Невже Єву варто так само шанувати, як і Діву Марію? Ваша Ясновельможність також знає, що Господь покарав Єву та усіх її дочок, змусивши їх народжувати у муках, що триває й дотепер, уже після Марії. Годі зрівнювати Святі Винятки з гріховним правилом, що народжене у первородному гріху. Я повторюю слова Григорія Великого: «Що слід розуміти під жінкою, як не хіть плоті?»

ЧАСТИНА ДЕСЯТА. Про темну жіночу поведінку

— Спромігшись вивчити, як працює цей орган, ми врешті-решт матимемо змогу пояснити незбагненну жіночу поведінку.

Все, що я сказав про душу, стосується лише чоловіків, а не жінок. Саме тому я стверджую, що коли ми прагнемо зрозуміти темну, незбагненну з точки зору моралі поведінку жінок, то не матимемо успіху, адже вони не мають душі. Саме тому я ще кажу й таке: єдиний шлях збагнути жіночу поведінку — то шлях анатомії. Не піддавайте сумніву мої слова, бо внаслідок всеосяжних досліджень я наблизився до відкриття органа у жіночій анатомії, котрий виконував функції, що скидаються на функції чоловічої душі й на те, що я назвав пристрастями. Я стверджую, що жінки не мають пристрастей, а лише дії, що мають початок і кінець у самому тілі. Прагнення, що скеровують жіночу поведінку, виникають виключно у тілі, а точніше — в органі, про який я вам казав. Певні метафізики, достоту як певні анатоми, намагалися знайти у тілі місце, де живе душа. А я кажу вам, що душа не у тілі, а ширяє десь поблизу з тілом, ніби янгол. Але якщо ви зажадаєте знайти у жінок подобу чоловічої душі, то треба шукати цей орган у тілі, ніби у нього втілився демон. І я кажу вам, що цей демон дійсно живе у тілі, а радше в органі, про який я маю намір вам розповісти.

ЧАСТИНА ОДИНАДЦЯТА. Про існування жіночого органа, який я назвав Amor Veneris, котрий можна порівняти з чоловічою душею

— Я стверджую наступне: у жіночому тілі є орган, котрий має функції, тотожні функціям чоловічої душі, але має геть іншу природу, позаяк залежить виключно від тіла.

Найперше, цей орган є осередком жіночої насолоди. Це опуклість, яка розташована поряд з отвором, що зветься вульвою матки, і є початком та кінцем усіх дій, які мають на меті отримання статевої насолоди. Під час сексуальної активності, не лише коли цей орган з силою треться об пеніс, але й коли до нього торкаються пальцем, з нього, через те, що жінка зазнає задоволення, стрімко витікає сім’я. Якщо мацати цей орган, коли жінки відчувають статевий потяг, коли вони вкрай збуджені й наче у нестямі прагнуть насолоди, то він трохи твердішає й видовжується, часом навіть нагадуючи щось на кшталт чоловічого члена, — на цьому пункті я зупинюся детальніше. Позаяк раніше ніхто не помічав цієї опуклості й не знав про її призначення, я наважився назвати своє відкриття Amor Veneris. Тому я категорично заявляю, що саме у цьому органі беруть початок всі дії жінок й усяка їхня поведінка, котра, можливо, часом скидається на чоловічі пристрасті. Хочу зазначити, що жінка підвладна Amor Veneris, усі її поривання — від найшляхетніших до наймерзенніших, від найбільш шанованих до найпідступніших й найбільш зневажених — підвладні вищезазначеному органу. Усі жінки без винятку, починаючи від найрозпуснішої повії до найвірнішої і найцнотливішої дружини, від найблагочестивішої черниці до ворожки, є під владою Amor Veneris.

ЧАСТИНА ДВАНАДЦЯТА. Про мінливість жіночої моралі

— Зараз я розповім, як функціонує цей орган, а також про те, як і чому всі жінки поводяться по-різному. Але не думайте, що моя доповідь спрямована проти жінок: адже якщо чоловік діє відповідно до свободи волі, якою наділений, то жінка над собою не владна, вона — рабиня примх Amor Veneris. Як ви незабаром переконаєтесь, лише цим спричинена мінливість її моралі.

ЧАСТИНА ТРИНАДЦЯТА. Чому чоловіче сім я здебільшого наділене метафізичною природою й чому воно вивергається самохіть