Читати книгу - "Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок, Роберт Шеклі"

Насправді він мав перемогти. Він грав з цією планетою за її правилами і переміг її — лише для того, щоби звичайне природне явище все зіпсувало.

Тварини потроху почали повертатися.

Дощ перейшов у зливу. Останній спалах полум'я Кліві згас. Він зітхнув і знепритомнів.

— ... до біса гарна робота. Ти зберіг пошту, а це значить, що ти гарний поштар. Можливо, заслуговуєш на медаль.

Кліві розплющив очі. Поштмейстер стояв над ним, згорда всміхаючись. Кліві лежав на ліжку, над головою бачив вигнуті металеві стіни.

Він був на рятувальному кораблі.

— Що сталося? — пробурмотів він.

— Ми забрали тебе вчасно, — сказав поштмейстер. — Але ліпше тобі не рухатися поки що. Ми ледь устигли.

Кліві відчув, як корабель злітає, і зрозумів, що вони залишають планету 3-М-22.

Він докульгав до ілюмінатора й подивився на зелений простір унизу.

— Ще трохи — й було б уже запізно, — вів далі поштмейстер, який стояв поряд і теж дивився вниз. — Ми задіяли систему гасіння саме вчасно. Ти стояв посеред найжахливішої пожежі, яку мені доводилося будь-коли бачити.

Вигляд незайманого зеленого краєвиду внизу вселив поштмейстерові раптовий сумнів. Він ще раз визирнув у ілюмінатор, і вираз його обличчя нагадав Кліві одурену пантеру.

— Слухай, а як же тебе не зачепило полум'я?

Необхідна річ

Річард Грегор сидів за своїм столом у трохи занедбаному офісі компанії «ААА Головна міжпланетна служба дезактивації», вкотре переглядаючи список з 2305 найменувань різних предметів, і намагався згадати, чи нічого не пропустив.

Захисний крем проти радіації? Вакуумна запальничка? Набір для очищення води? Начебто все є.

Він позіхнув і глянув на годинник. Арнольд, його партнер, мав зараз повернутися: саме пішов замовляти всі ті 2305 речей і стежити за тим, як їх доправлятимуть на борт космічного корабля. За кілька годин «AAA Головна» мала вирушити на чергове завдання.

Але чи врахували вони все найнеобхідніше? Космічний корабель — ніби самотній острів у просторі, що мусить сам забезпечувати свою життєдіяльність. Якщо на Дементії ІІ скінчиться квасоля — там нема крамниці для поповнення запасів. Жоден ремонтний сервіс не поквапиться туди на допомогу, якщо згорить ізоляційна оболонка головного двигуна. Потріб-но мати на борту запасну ізоляцію, інструменти для її заміни та інструкцію щодо виконання ремонтних робіт. Космос надто великий, щоб можна було за кожної пригоди розраховувати на рятувальну операцію.

Екстрактор кисню? Сигарети? «Це нагадує перелік асортименту товарів у супермаркеті», — подумав Грегор.

Він відсунув список убік, дістав пошарпані карти й почав розкладати складний пасьянс, який сам і вигадав.

За кілька хвилин у офіс повернувся безтурботний Арнольд.

Грегор підозріливо глянув на партнера. Коли низенький хімік заходив отак бадьоро, аж підстрибом, а його кругле обличчя випромінювало щастя, це зазвичай віщувало проблеми для «AAA Головної».

— Ти все купив? — стривожився Грегор.

— Я зробив дещо ліпше, — гордовито повідомив Арнольд.

— Запуск має відбутися…

— І він таки відбудеться, — Арнольд примостився на краєчок столу. — Я просто заощадив нам значну суму.

— Тільки не це, — зітхнув Грегор. — І як же саме?

— Подумай, — Арнольд був у захваті, — просто спробуй підрахувати, скільки зайвих витрат на оснащення кожної звичайнісінької експедиції. Ми закуповуємо 2305 предметів, які нам буцімто можуть знадобитися. Вага корисного вантажу обмежується, наша житлова площа звужується через речі, які ніколи не використовуються.

— За винятком одного-двох разів, — нагадав Грегор, — коли вони врятували нам життя.

— Я це врахував, — відповів Арнольд. — Я ретельно вивчив проблему, й мені вдалося значно скороти-ти список. Пощастило: я знайшов одну річ, справді необхідну в експедиції. Незамінну річ.

Грегор підвівся і з висоти свого зросту глянув на партнера. Безліч різноманітних здогадів вихором закружляли у його думках, і він із зусиллям опанував себе.

— Арнольде, — мовив він, — не знаю, що ти накоїв. Та ліпше для тебе, якщо ці 2305 предметів опиняться на борту, і то якнайшвидше.

— Це неможливо, — з нервовим смішком заперечив Арнольд, — я витратив усі гроші. Проте ця штука цілком окупиться.

— Яка ще штука?

— Це справді дуже потрібна річ. Прийдемо на корабель, і я покажу її тобі.

Грегор не зміг витягти з нього більше жодного слова. Арнольд таємниче посміхався весь час, поки вони їхали до космопорту Кеннеді. Їхній корабель, запланований до зльоту за кілька годин, уже стояв на стартовій позиції.

Арнольд хвалькуватим жестом відчинив люк.

— Можеш заходити й дивитися! — крикнув він. — Ось мрія всіх експедицій.

Грегор увійшов у корабель і побачив якусь велику фантастичну з вигляду машину, що зусібіч блищала циферблатами, лампочками та індикаторами.

— Що воно таке? — поцікавився Грегор.

— Гарна, чи не так? — Арнольд лагідно погладив машину. — Її тримав у себе Джо, міжзоряний лахмітник. Я виманив у нього це диво за безцінь.

Грегор відразу все зрозумів. Раніше він уже мав справу з міжзоряним лахмітником Джо, й завжди це закінчувалося швидкою катастрофою. Пристрої Джо таки працювали, інша річ — як саме та як довго.

Грегор суворо виголосив:

— Жоден прилад Джо не злетить більше зі мною в космос. Можливо, нам вдасться продати це на металобрухт.

Він роззирнувся навколо в пошуках достатньо замашної залізяки, щоб розтрощити пристрій.

— Зажди, — попросив його Арнольд, — дай я хоч покажу її тобі в роботі. Візьмімо таку ситуацію. Ми знаходимося в глибокому космосі. Головний двигун вийшов з ладу. Під час огляду ми виявили, що відкрутилася дюралева гайка на третій шестерні. Ми не можемо знайти цю гайку. Що ми маємо робити?

— Беремо нову гайку з 2305-ти предметів, які спакували на випадок подібної надзвичайної ситуації, — відповів Грегор.

— Та от біда! Ти не включив до списку дюралевих гайок на чверть дюйма! — переможно виголосив Арнольд. — Я перевіряв. І що ж тоді?

— Ну, не знаю, — протягнув Грегор. — А ти що пропонуєш?

Арнольд підійшов до машини й натиснув кнопку. Голосно й чітко промовив:

— Дюралева гайка, діаметр чверть дюйма.

Машина неголосно загула. Лампочки замиготіли. Панель відсунулася, відкриваючи блискучу, щойно виготовлену дюралеву гайку.

— Ось що ми робитимемо у подібних випадках, — сказав Арнольд.

— Так, добре, — кивнув не надто вражений Грегор, — вона виробляє гайки. Що ще вона може робити?

Арнольд знову натиснув кнопку.

— Фунт свіжих креветок.

Коли панель відсунулася, вони побачили й це.

— Треба було