Читати книгу - "Заміж? Не піду!, Енжі Собран"

Він розсміявся легко і так знайомо, клацнув пальцем по моєму носі:

- Але і я можу виказати твої, малявка. Наприклад, про хлопця, від якого ти збігала у вікно, - у міру того, як Трей згадував цей випадок, що розсмішив нас тоді, брат хмурнів, а я розпливалася в усмішці. - Вб'ю! - заревів раптом він.

- Він в іншому світі, Треюшка, - подражнила я брата. - До того ж я сама його непогано провчила.

Але брат лише насупився. Треба ж. Знати, що хтось посміявся над простою дівчиною нехай і твоєю подругою так, що їй довелося битися та збігати в одній білизні в вікно - це одне, можна і самому посміятися, а знати, що це твоя сестра, зовсім інше. Але ж нічого страшного не сталося, все як завжди - студентська общага, п'яні студенти, дівчина, на яку посперечалися ... Поморщила ніс. Не саме приємне враження. Приємним його саме Трей зробив, а я тоді була на межі істерики.

Живіт загурчав, і я радісно застогнала – занурюватися в пучину свого незакритого гештальту, що породив купу комплексів, не хотілося.

- Годувати мене будуть? - запитала, з радістю змінюючи тему розмови.

- Я пришлю служницю, - підскочив з ліжка Трей, біля дверей обернувся і несподівано зізнався, - знаєш, я одного разу теж мало на дівчину не посперечаєшся, а потім згадав тебе і побився зі сперечальниками.

Посміхнулася йому:

- Тато любив повторювати: все, що не робиться, на краще, а все пережите потрібно нам, щоб ми стали тими, ким нам призначено стати, і ми зобов'язані навчитися, швидко розуміти, що життя хоче нам сказати своїм уроком. А то будемо знову і знову отримувати від нього на боби, поки не дійде.

- І ти зрозуміла, до чого був той випадок?

- Звичайно, - посміхнулася я. - Кожен тягне ковдру на себе і дуже мало тих, хто захоче вкрити тебе в холодну ніч. Їх особливо потрібно цінувати. Я люблю тебе, братику, і я рада, що можу сказати тобі це, а не «ти мій найкращий друг, Нік».

- І я тепер не твій кращий друг? - скорчив скривджену фізіономію принц.

Не втримавшись, вставши навшпиньки, поцілувала в зарослу щетиною щоку.

- Кращий і будеш най-найкращим, якщо погодуєш-таки свою маленьку бойову подругу.

Розсміялася, повністю підтримувана голосно протестуючим проти голодування шлунком.

- Н-да, схоже, прекрасних принцес потрібно годувати, - підтримав мій сміх Трей. – А-то всередині у них починають гарчали дракони.

- Не просто потрібно, а життєво необхідно, Ваша Високість. Невже ви ще не зрозуміли, що втішними промовами ситий не будеш, і зголодніла принцеса може запросто пообідати принцом? - пограла бровами і, виштовхнувши брата, закрила дверима.

Жартівливі пікіровки це добре, але все ж голодно.