Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

- Рімма? - Довелося обійти гуртожиток кілька разів, щоб заспокоїтися. Дуже не хочеться, щоб незнайомі люди бачили мене заплаканою. Ще чого! Я не буду показувати слабкості, нікому і ніколи! Нарешті мені вдалося заспокоїтись, і я штовхнула двері нашої кімнати.

Всередині було темно, але чулася музика. І якийсь дивний стогін Рімми, що лежить у ліжку, укутавшись під горло простирадлом.

- Рим, з тобою все гаразд? Ти що, захворіла?

- Ні, - видихнула сусідка, знову застогнавши.

- Та ти що? Очевидно щось не так! Що в тебе болить?

- Нічого в мене не болить, дурна, - ледь чутно простогнала Римма. – Просто… Він такий… Знаєш, ось аж до зірок перед очима! Цілий вечір мене доводив до такого кайфу! Аж досі не можу прийти в себе!

– Хто? - не розумію я. - До якого кайфу? - Вона що, обкурилася?

- Бурін, - мрійливо відповідає Рімма.

    І тут я помічаю біля її дивану розкидані упаковки від презервативів… Так от з якого побачення він, виявляється, йшов! І, здається, для них обох воно було просто, як він там сказав? «Найшикарнішим в житті!»

Ось зараз мені просто хочеться завити! Здається, я й видаю якийсь дивний звук, бо Рімма раптом починає дивитись на мене з подивом. Ну чому? Чому в нього це побачення було саме з моєю сусідкою по кімнаті? І що, тепер вони тут зустрічатимуться постійно? А мене відправляти кудись погуляти? Чи переночувати у подруги? Ах, так, якщо я влаштуюсь у нічний клуб, то їм взагалі ніхто не заважатиме!

Ось тобі й казка, Лєро, - звучить усередині, поки я завертаюсь у простирадла і знову починаю ревіти, намагаючись, щоб Рімма не почула, як я схлипую. Ну чому все так?