Читати книгу - "Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс"

Майя

Шлях до будинку подолали без жодних перешкод. Незважаючи на посилену охорону, працювали вони вкрай погано. Якби батько побачив таке у палаці, злетіла б не одна голова. Нехай ззовні король Талласії виглядав м'яким і терпеливим, проте всі добре знали, це лише ілюзія. Ех, тату, як же я за тобою скучила!..

Загалом, так як потрапити до кабінету господаря з будинку було не реально, надто багато сторонніх очей, охорони та заклинань, вирішили залізти через вікно. І все було б нічого, от тільки вікно виявилося на другому поверсі.

- Що будемо робити? – скептично оглянула ліпний карниз між першим та другим поверхами, де у нішах сиділи різні міфічні істоти.

Сотню років тому була така мода: прикрашати фасади будівель статуями. І тільки найвитонченіші і найбагатші прикрашали весь будинок по колу. Пихаті сноби!.. Гаразд! Щось мені занесло…

- Якщо використаємо магію, спрацює сигналка і нас швидко розкриють… – озвучила спільні думки Сара.

- Отже, здеремося нагору! - хмикнув Білл, як і я оглядаючи стіну. - Ти як? Потягнеш чи я тебе на спині підніму?

- Сама залізу! – пирхнула, пересмикнувши плечима. Бракувало ще звалитися разом! Тоді точно розкриють!

Як добре, що предок нашого товстосума так любив витрачати гроші! Влізла на підвіконня, звідти, схопившись за карниз, ступила на голову дивного морського монстра. У його кам'яних очах так і читався осуд. Думаю, такого блюзнірства ще ніхто не робив! Забралася на досить широкий карниз і повільно, притискаючись спиною до стіни, просунулась до потрібного вікна.

Ще зовсім трішки!.. Всього лише шух (30см)!.. Ой! Раптом відчула, як ліпнина піді мною здригнулася, і права нога полетіла вниз. Як встигла вхопитися за підвіконня, навіть не зрозуміла. Дитячі захоплення вкотре врятували мені життя!

- Ти як? - почула схвильоване від Білла.

- Нормально, - пропихкала, підтягуючись на руках.

Добре, що підвіконня тут широке. На вікні, як на стінах кабінету, розтяглася захисна сітка. Я чітко бачила кожен її вузол. Варто тільки натиснути на скло і одразу ж спрацює сигналізація, сповіщаючи господаря та охорону про проникнення!

- Захист сильніший, аніж ми припускали, - прошипіла, оглядаючи кімнату магічним зором. У кабінеті оселилася непроглядна темрява.

- Ти зможеш вказати на центральний вузол? – стривожилась Сара. Наскільки я зрозуміла з розмов, вона найкраща по магічним зломам.

- Ні, - буркнула під ніс, вдивляючись у глибину кімнати. Було щось у цих потоках не нормальне. От тільки що? - Тут немає основного вузла.

- Впевнена? - гримнув Білл. Він нервував. Незабаром повз нас пройде охорона, і якщо вони внизу ще якось зможуть сховатися, мене однозначно помітять.

- Так! Тут вся мережа виткана з вузлів і, схоже, вони взаємозамінні, - спробувала пояснити те, що бачу. - Якщо пошкодити один, інші візьмуть на себе його роботу, змінюючи структуру мережі.

- Це не звично, проте логічно і дієво, - зауважила Сара, схоже, вже намагаючись розв'язати цю загадку.

- Що скажеш? - не квапив її Білл, але й досі не втрачаючи надії на успіх.

- Не впевнена, що зможу ось так з льоту з цим впоратися... - сумніви явно чулися у тихій відповіді. – Раніше ми з таким не стикалися. Доведеться повертатися назад і все відпрацювати. Я створю точну копію мережі, підготуюся і тоді ми повернемося…

- От тільки навряд чи встигнемо, - розчарування прослизнуло в приємному баритоні. Я не бачила обличчя Білла, проте, як наяву, побачила глибоку зморшку на лобі і втомлений погляд. – На той час Темний квартал просто спопелять.

Прикро! Стільки зусиль і все джарах під хвіст. Злісно ще раз вдивилася у плетіння. Воно горіло яскравою гірляндою, навіть не тремтячи від постійного стабільного потоку магії. Для такого ефекту має бути не тільки сильне джерело магії, а й стабілізатор, який контролюватиме подачу енергії до мережі. Так ось, що мене бентежило!

- Є ідея! – загорілася, не гірша фаєрбола. - Саро, піднімайся! Мені буде потрібна твоя допомога.

Коли жінка залізла, присідаючи на другу половину підвіконня, я спробувала пояснити їй, що збиралася провернути.

- Розірвати мережу так, аби нас не помітили, нам ніяк не вдасться, правильно я розумію? - кохана глави Темного кварталу ствердно кивнула, не розуміючи до чого я веду. – Закільцювати потік із таким плетінням також не вийде?

- Ні, оскільки будь-який із вузлів, відновить потік заново, як би ми не намагалися, - підтвердила мої міркування співрозмовниця.

- А що буде, якщо ми перевантажимо систему? - клянуся, я бачила, як активно закрутилися шестерні в її голові.

- Таке можливо, якщо система має стабілізатор, - прораховувала вона свої подальші кроки. – Ми можемо перезавантажити його за допомогою потужного потоку магії. Поки система буде самоусувати поломку, ми зможемо безперешкодно проникнути і забрати все, що захочемо. Це геніально!

- Залишається відкритим питання: у вас вистачить сил та часу? - посміхнулася захопленому погляду. – Тому що я вам у цій справі нічим не допоможу!

- Так! Думаю, шанс є…

- Чудово! - зашипів Білл, звертаючи на себе нашу увагу. - Радий, що у вас з'явилася ідея, проте нам час ховатися! Охорона вже на підході. Злазьте!