Читати книгу - "Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс"

Зістрибнувши абсолютно нечутно й спритно, немов карракал на полюванні, Сара в ту ж мить розчинилася у темряві. «Оце так спритність! - подумала із заздрість, швидко спускаючись по виступах і молячись усім богам, аби не звалитися. – Може й мені залишитися в банді та попросити жінку навчити своїх прийомчиків? З такими вміннями ніякі небезпеки не страшні!»

Джодаж, бог водної стихії

Перелізла через паркан, на якому ніколи до цього не збоїло знерухомлююче заклинання (до того, як він його трохи знешкодив)! Ледве не впала з карнизу! Довелося підхопити повітряним потоком. Повітря, взагалі-то не його стихія, але чого не зробиш, заради спільної справи? Підсвітив стабілізатор, аби не довелося ще раз повертатися до цього діла! Що ще йому доведеться зробити, щоб вберегти це шило в м'якому місці від неприємностей?

Сварог дуже помилявся привітавши його! Це не нагорода, це покарання! Всесвіт підсунув йому Обрану, аби показати наскільки він був не правий у своїх переконаннях і діях! Але де ж тоді справедливість? Хіба він винен у тому, що втратив інтерес до життя? Хіба це він вирвав із серця найдорожче, аби щодня розмахувати ним, наче прапором, не дозволяючи наблизитись? Ні! Це він жертва! Тож за що ж його карають?

Злість скипіла всередині, як вулкан, готовий викинути своє отруйне наповнення і занапастити тисячі невинних. І можливо так би й сталося, якби з-за рогу не показався охоронець. Він повільно наближався до того місця, куди встигла заховатися Майя. От дурко, невже вона щиро вважає, що там її не видно?

Розлютившись уже на себе, Джодаж все ж перехопив керування людиною, яка так нічого й не запідозрила, і направив його повз рідкий рожевий кущ, за яким ховалася його підопічна.

«Доведеться з нею позайматися, якщо я хочу, щоб вона дожила до призначеного часу!» - важко зітхнув бог, проводжаючи поглядом задоволену фізіономію дівчини. Ох, Всесвіт, і це лише початок! А що ж буде далі?