Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

Юдеї сказали йому: Нам не вільно нікого вбивати,

32 щоб збулося Ісусове слово, що його він сказав, знаючи, якою смертю він має померти.

33 Тоді Пилат увійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав його: Чи ти цар юдейський?

34 Ісус відповів: Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі сказали про мене?

35 Пилат сказав: Чи ж юдей я? Твій народ та старші священики мені тебе видали. Що таке ти вчинив?

36 Ісус відповів: Моє царство не з світу цього. Якби з цього світу було моє царство, то слуги мої захищали б мене, щоб не виданий був я юдеям. Та тепер моє царство не звідси...

37 Запитав ще його Пилат: Так ти цар? Ісус відповів: Сам ти кажеш, що цар я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує мій голос.

38 І сказав до нього Пилат: Що є правда? І сказавши це, до юдеїв знов вийшов, та й каже до них: Не знаходжу я в ньому провини ніякої.

39 Ви маєте звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. То відпущу вам царя юдейського?

40 Та знову вони зняли гвалт, вимагаючи: Не його, а Варавву! А Варавва був злочинець.

Вiд Iвана 19

1 От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів бичувати його.

2 Вояки ж, сплівши з терну вінка, йому поклали на голову, та багряницю на нього вдягли,

3 і підходили до нього й казали: Радій, царю юдейський! І били по щоках його...

4 Тоді вийшов назовні Пилат та й каже до них: Ось його я виводжу до вас, щоб ви переконалися, що провини ніякої в ньому не знаходжу.

5 І вийшов Ісус, у терновому вінку та в багряному плащі. А Пилат до них каже: Оце людина!

6 Як побачили його старші священики й сторожа, то закричали: Розіпни, розіпни! Пилат каже до них: То візьміть його ви й розіпніть, а я провини в ньому не знаходжу!

7 Юдеї ж сказали йому: Ми маємо Закон, а за Законом він мусить померти, бо за Божого Сина себе видавав!

8 Як почув же Пилат ці слова, налякався ще більше,

9 і знов повернувся в преторій, і запитав Ісуса: Звідки ти? Та Ісус йому відповіді не дав.

10 І каже до нього Пилат: Не кажеш мені? Хіба ж ти не знаєш, що маю я владу розп'ясти тебе, і маю владу тебе відпустити?

11 Ісус відповів: Наді мною ти жодної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було, тому більший гріх має той, хто мене тобі видав...

12 Після цього Пилат намагався відпустити його, та юдеї кричали: Якщо його відпустиш, то недруг ти кесареві! Бо всякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві.

13 Як почув же Пилат ці слова, то вивів назовні Ісуса, і сів на місце судді, що зветься літостротон, гебрейською ж гаввата.

14 Була вже шоста година дня Приготування до Пасхи. І він каже юдеям: Ось ваш цар!

15 Та вони закричали: Геть, геть його! Розіпни його! Пилат запитав їх: Царя вашого маю розп'ясти? Старші священики відповіли: Ми не маємо царя, окрім кесаря!

16 Ось тоді він їм видав його, щоб розп'ясти... І взяли Ісуса й повели...

17 І несучи свого хреста, він вийшов на місце, що Череповищем кличуть, гебрейською Голгофа.

18 Там його розп'яли, а поруч з Ісусом з обох боків ще двох.

19 А Пилат зробив табличку з написом та й умістив її на хресті. Було ж там написано: назарянин Ісус, цар юдейський.

20 І багато з юдеїв читали цей напис, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було гебрейською, грецькою й римською написано.

21 Тож сказали Пилатові юдейські старші священики: Не пиши: Цар юдейський, а що він сам казав: Я цар юдейський.

22 Пилат відповів: Що я написав те написав!

23 Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одяг його, та й поділили на чотири частини, по частині для кожного вояка і хітона. А хітон був не шитий, а суцільно витканий.

24 Тож сказали один до одного: Не будемо ділити його, а жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одяг мій між собою, і кинули жереба на одяг мій. Вояки ж це й зробили...

25 Під хрестом же Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина.

26 Як побачив Ісус матір та учня, якого любив, що стояв тут, то каже до матері: Оце, жінко, твій син!

27 Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень взяв її до себе.

28 Ісус знаючи, що вже все закінчилося, щоб збулося Писання, каже: Прагну!

29 Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом змочивши, настромили її на тростину і піднесли до вуст його.

30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилося!... І схиливши голову, віддав свого духа...

31 Був же день Приготування, тож юдеї, щоб тіла на хресті не залишалися в суботу, бо був Великдень тієї суботи просили Пилата зламати ноги розп'ятим, і зняти.

32 Тож прийшли вояки й поламали ноги першому й другому, що розп'яті з ним були.

33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що він вже помер, то ніг йому не зламали,

34 та один з вояків проколов списом йому бік і потекла звідти кров та вода.

35 І свідок засвідчив, і правдиве свідоцтво його, і він знає, що правду кажуть, щоб повірили й ви.

36 це сталося тому, щоб збулося Писання: Йому кістки ламати не будуть!

37 І ще інше Писання каже: Дивитися будуть на того, кого прокололи.

38 Потім Йосип з Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайки, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він і взяв тіло Ісусове.

39 Прибув також і Никодим, що приходив вночі до Ісуса, і приніс літрів сто смирни, з алоєм перемішаної.

40 Тож, взяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею з пахощами, за поховальним звичаєм юдеїв.

41 На тому місці, де він був розп'ятий, знаходився сад, а в саду нова могила, що в ній ніколи ніхто не лежав.

42 А юдеї готувалися до Пасхи, тож поклали Ісуса в найближчу могилу.

Вiд Iвана 20

1 А дня першого в тижні, вдосвіта, прийшла Марія Магдалина до могили, та й бачить, що камінь від входу відвалений.

2 Побігла вона до Симона Петра та до улюбленого учня Ісуса, та й каже до них: Взяли Пана з могили і ми не знаємо, де поклали його!

3 Тоді вийшов Петро і той учень та до могили пішли.

4 Вони вибігли разом, але той учень випередив Петра і перший до могили прибув.

5 І нахилившись, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов.

6 Прибув і Симон Петро, що слідом за ним біг, і ввійшовши до могили, оглянув плащаницю,

7 і хустку, що була на його голові, і яка лежала згорнута осторонь від плащаниці...

8 Тоді ж увійшов і учень, що перший до могили прибув, побачив і повірив.

9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що він має воскреснути з мертвих.

10 І повернулися учні назад до помешкання.

11 А Марія стояла зовні могили, і плачучи нахилилася, щоб зазирнути всередину.

12 І бачить два ангели в білому сидять, один в головах, а інший в ногах, де лежало Ісусове тіло...

13 І кажуть до неї вони: Чого ти плачеш, жінко? Та відповідає їм: Взяли мого Пана і я не знаю, де його поклали...

14 І сказавши це, обернулася назад, і бачить Ісуса, що стоїть, та вона не зрозуміла, що то Ісус...

15 Промовляє до неї Ісус: Чого ти плачеш, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, каже до нього: Якщо, пане, взяв ти його, то скажи мені, де поклав, щоб його я забрала!

16 Ісус сказав до неї: Маріє! А вона обернулася та єврейською каже йому: Раббуні! (Вчителю мій!)

17 І сказав до неї Ісус: Не доторкайся до мене, бо я ще не зійшов до Батька. А йди до братів моїх та їм розповіси: Я йду до свого Батька і Батька вашого та до Бога мого й Бога вашого!

18 пішла Марія Магдалина, та й учням розповіла, що бачила Пана, і що він їй сказав...

19 Того ж дня, першого дня в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібралися, були замкнуті, бо боялися юдеїв, з'явився Ісус, і ставши посередині, промовив до них: Мир вам!

20 І сказавши це, показав він їм руки та бік. А учні зраділи, побачивши Пана.

21 Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Батько послав мене, так я вас посилаю!

22 Сказавши це, він дмухнув на них і сказав: Прийміть духа святого!

23 Кому гріхи пробачите, пробачаться їм, а кому не пробачите, то не пробачаться!

24 А Хома, один з дванадцятьох, що Близнюком кличуть, з ними не був, як приходив Ісус.

25 Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Пана!... А він відповів їм: Коли на руках його знака від цвяхів я не побачу, і пальця свого не вкладу до рани, і своєї руки не вкладу до бока його, не повірю!

26 За вісім же днів знову в хаті зібралися його учні, а з ними й Хома. І хоч замкнуті двері були, прийшов Ісус, і ставши посередині, сказав: Мир вам!

27 Потім каже Хомі: Поклади свого пальця сюди, та на руки мої подивися. Простягни й свою руку і вклади до рани в боку моєму. І не сумнівайся, а май віру!

28 А Хома відповів йому: Пан мій і Бог мій!

29 Промовляє до нього Ісус: Тому повірив ти, що побачив мене? Щасливі, що не бачили й повірили!

30 Багато ж і інших ознак вчинив був Ісус у присутності учнів своїх, що в книзі оцій не записані.

31 Це ж написано, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб вірячи, життя мали в ім'я його!

Вiд Iвана 21

1 Після цього з'явився Ісус знову своїм учням над морем Тіверіадським. А з'явився отак.

2 Разом були Симон Петро, Хома, що Близнюком кличуть, Нафанаїл з Кани глілейської, обидва сини Зеведеєві і двоє інших з учнів його.

3 Каже їм Симон Петро: Піду риби вловити. Вони кажуть до нього: І ми підемо з тобою. І пішли вони, і сіли до човна. Та тієї ночі нічого вони не вловили.

4 А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус.

5 Ісус тоді запитав їх: Чи не маєте, діти, якоїсь поживи? Вони відповіли: Ні.

6 А він їм каже: Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете! Вони кинули, і вже не могли його витягти від безлічі риби...

7 Тоді улюблений учень Ісуса, каже Петрові: Це ж Пан!... А Симон Петро, як почув, що Пан то, накинув на себе одяг, бо він був голий, та й кинувся в море, щоб пливти до берега...

8 Інші ж учні, що були недалеко від берега якихось ліктів з двісті припливли човном, тягнучи невода з рибою.

9 А коли вони вийшли на берег, то бачать риба лежить на жару і хліб.

10 Ісус каже до них: Принесіть тієї риби, що ви вловили!

11 Пішов Симон Петро та й на берег витяг невода, повного риби великої, сто п'ятдесят три штуки. І хоч стільки було її, не порвався проте невід.

12 Ісус каже до учнів: Ідіть, снідати! А з учнів ніхто не наважився запитати його, хто він такий? Бо знали вони, що Пан то...

13 Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само й рибу.

14 Це вже втретє з'явився Ісус своїм учням, як з мертвих воскрес.

15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовив до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше оцих? Той відповів йому: Так, Пане, ти знаєш, що люблю тебе! І сказав він йому: Паси ягнята мої!

16 І запитав він його вдруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене? Той каже йому: Так, Пане, знаєш ти, що люблю тебе! А Ісус сказав йому: Паси вівці мої!

17 І втретє він запитав його: Симоне, сину Йонин, чи любиш мене? Засмутився Петро, що запитав його втретє: Чи любиш мене? І каже йому: Ти все знаєш, Пане, ти знаєш, що люблю тебе! Промовив до нього Ісус: Паси вівці мої!

18 Поправді, поправді кажу я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав.