Читати книгу - "Іліада. Одіссея"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
[522]
син кораблебудівника, Евріал - належний до широкого моря, На-вболід - вимірювач морських глибин або корабельний списник.
124. В «Іліаді» (X. 351-353) трудова витривалість мулів порівнюється з працездатністю волів: коли пара мулів і пара волів починають разом кожна свою борозну, мули, звичайно, приходять першими.
161-164. Морську торгівлю за гомерівських часів провадили переважно фінікійські купці, грецькі владущі верстви ставились до неї презирливо.
168-175. Ідеалові гомерівської людини, яка величалася «вродою, розумом бистрим, своїми ділами» («Іліада», І. 115), не відповідає відбита в цьому рядку «Одіссеї» підміна «діла» «красномовністю» - ознака значно пізнішої епохи і ще одне свідчення різночасного походження окремих частин поеми.
219-228. «Перемагав мене лиш Філоктет... біля Трої...» - Цю згадку про лучні змагання під Троєю, очевидно, теж пізнішу вставку, важко погодити з кінцевими рядками VIII пісні (рр. 577-586), де ніхто ще не знає про участь Одіссея в Троянській війні.
266-369. Ця велика вставка, після якої продовжуються танці та ігри феаків, здавна зветься розповіддю «про перелюбство» Арея й Афродіти.
288. Кітерея - епітет Афродіти за назвою острова Кітери, біля якого вона, за легендою, народилась із піни морської і де було місце її давнього фінікійського культу. Цей епітет, взагалі не властивий гомерівському епосові, знаходимо ще тільки в пісні XVIII. 193. Мабуть, обидва ці місця - пізніші вставки.
318-319. Звичаєве право дозволяло чоловікові, якого зрадила дружина, повернути її батькові і стягнути з нього заплачений за неї викуп.
326 та 343. Описаний у цих місцях, а ще раніше в «Іліаді» (І. 599), нестримний, громоподібний регіт олімпійських богів здобув назву «гомеричного сміху».
348. Йдеться про відшкодування за образу.
361-363. Арей і Афродіта тікають туди, де були найголовніші місця їх культу; Фракія - країна, де особливо шанували Арея. Пафос - місто на острові Кіпрі з відомим храмом Афродіти. Проте за гомерівських часів Кіпр не належав грекам, і згадка про нього - ще одне свідчення, що розповідь «про перелюбство» - пізніша вставка.
[523]
443-445. Попередження Арети - натяк на викрадення Еолового міха з вітрами, про що мова йтиме далі (X. 20-47).
492-520. Про епізод з троянським конем розповідають так звані поеми епічного циклу, що виникли пізніше гомерівських. Про падіння Трої розказують поеми «Зруйнування Іліона» та «Мала Іліада».
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА
62-63. Не раз повторюється як своєрідний рефрен (рр. 105, 565 - 566 і далі).
65. «...викликали по тричі ми кожного...» - Триразове викликання вбитих становило обряд прощання з ними, щоб допомогти їхнім душам вернутись до вітчизни, у спеціально споруджені могили-ке-нотафи (див. прим, до І. 239).
101. «...лотоса ласо споживши...» - Звукова гра слів лотоса - ласо відтворює гру слів оригіналу, де слово «лотос» зіставлено із словом «лантано» - забувати (звідси й уявлення про лотос як квітку, що дає забуття).
108-109. «Ні ораниці не орють вони... в них і без оранки... все виростає». - Відтворення гри слів оригіналу.
116-119. «...острівець невеликий... там без ліку диких пасеться кіз...» - Можливо, це острів Капрі (буквально «козиний»), розташований біля Неаполя, недалеко від вулканічної Сицилії, яку слід розуміти під казковою країною кіклопів (буквально - «круглооких»).
125. «...кораблів із червоними грудьми...» - ніс корабля фарбували, звичайно, червоним суриком, а боки смолили, звідси й епітет корабля - «чорний» або «чорнобокий».
213. Бесаги - тобто шкіряні мішки, що їх брали з собою в подорож стародавні греки, щоб зберігати вино.
270. Зевс вважався покровителем подорожніх, що просять захисту і пристановища (див. прим, до VI. 207-208).
359. Амбросія - див. прим, до IV. 445. Нектар - напій богів, що давав їм безсмертя і вічну юність.
ПІСНЯ ДЕСЯТА
7. «Замужем дочки його були за своїми братами». - Одруження синів Еола з рідними сестрами - відбиток дуже давньої, порівнюючи з гомерівськими часами, групової форми шлюбу.
[524]
86. «Близько-бо сходяться там дня і ночі розбіжні дороги». - Тут відбито відомості стародавніх греків про так звані «білі ночі» на півночі. Очевидно, країна лестригонів з її короткими літніми ночами - найбільш віддалене на північ місце Одіссеєвих блукань.
135. Острів Еея. - В «Телегонії», останній з поем троянського циклу, яка до нас не дійшла, розповідалося, що Кіркея породила від Одіссея сина Телегона («народжений далеко»), який, шукаючи батька, прибув на острів Ітаку. Одіссей збройно виступив проти прибулих чужоземців і був смертельно поранений рукою Телегона. Довідавшись про те, що він убив свого батька, Телегон забрав з собою на Еею Пенелопу, з якою потім одружився, і Телемаха, дружиною якого стала Кіркея.
190-192. Натяк на тумани, під час яких ні по сонцю, ні по зорях, по яких орієнтувались мореплавці, не можна встановити, де схід, а де захід.
222. Грецькі жінки працювали за верстатом не сидячи, а ходячи навколо нього (див. рр. 226-227).
235. Світле прамнейське вино - з виноградників гори Прамни на острові Ікарії (є ще однойменні міста біля Смірни та на острові Лесбосі).
280. Греки вітались, не подаючи один одному руку, а лише торкаючись нею плеча (див. прим, до III. 35).
302. Світлий дозорець - епітет Гермеса (див. прим, до І. 38).
305. Молі - назва якогось чудодійного зілля або цілющого коріння. Це назва, можливо, не грецька, тому Гомер і відносить її до «мови богів».
350-351. Дочки гаїв, джерел і потоків - німфи (див. прим, до VI. 105).
441. «Хоч він і родичем був мені близьким». - Еврілох був небожем Одіссея.
469. «...Ори пройшли своє коло...» - Ори - богині, що доглядали порядку в природі та змінювали пори року.
492 - 495. Тіні померлих у підземному царстві, за віруванням стародавніх греків, були позбавлені здатності мислити. Лише тінь фіванського віщуна Тіресія (який фігурує живим у трагедії Есхіла «Едіп-цар») зберегла непорушним свій розум і дар віщувати майбутнє.
[525]
513-514. Ахерон, Кокіт, Піріфлегетон, Стікс - річки в підземному царстві мертвих.
518. Опис жертовного обряду для виклику померлих, про який розповідається в пісні XI.
ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА
14. «...країна людей кімерійських...» - в уявленнях греків про цей народ відбито неясні відомості про найдальші північні краї з їх полярними ночами.
38 - 43. Цей опис «блідого жаху» й болю за віднятих смертю та війною, особливо в юному віці, привертав увагу поетів, починаючи з античності; так, уже Вергілій відтворив його в «Георгіках» та в
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Іліада. Одіссея», після закриття браузера.