Читати книгу - "Навички у магії, Vasyl Shyrman"

Особистий егрегор

Уявіть, що хтось спостерігає за вами ззовні, наприклад, “зі супутника або літаючої тарілки”. Вони можуть побачити суспільство, яке слідує загальним правилам — це свого роду егрегор, спільна енергетична структура. Але ви створюєте свій особистий егрегор, вводячи свої правила і система розпізнає вас, як окрему одиницю в цьому егрегорі. Егрегор завжди починається там, де є правила. Якщо немає правил — немає егрегора. Деякі люди кажуть, що Одінизм — це релігія, але це неправда. Релігія — це егрегор, а Одінизм — це магія. Коли люди створюють капище або інші об'єкти, вони вводять правила. Як тільки вводяться правила, це вже стає релігією, егрегором або спільнотою, залежно від того, як вони самі це сприймають. Наприклад, чи існує егрегор у Telegram? Ні, тому що люди можуть просто зайти і вийти, без жодних зобов'язань. А ось на форумі егрегор може існувати, бо там діють правила. Отже, запам'ятайте: там, де є правила, відбувається ідентифікація особистості та створення егрегора. Сила егрегора не залежить від кількості людей, які його підтримують. Ви можете бути єдиною людиною, але по своїй енергетиці ви можете зрівнятися з групою. Це не залежить від того, ким ви є, а від того, наскільки ви накопичили силу. Егрегор формується через введення правил. Умови для зростання егрегора – це накопичення енергії. Це відбувається тоді, коли інші люди починають взаємодіяти з вашими правилами і дотримуватися їх, навіть не усвідомлюючи, чому вони підкоряються цим правилам. Це енергетичне підпорядкування.

Конфлікти між егрегорами виникають, коли один енергетично слабший. Але сильні духом не вступають у конфлікт, тому що вони розуміють, що таке зайвий потенціал. Сильний не конфліктує – він або підкоряється, або відходить. Спільнота, яка відчуває свою силу, може навіть нав'язувати свої правила. Наприклад, християни часто люблять нав'язувати свої правила. В одному з моїх відео про поховання, яке набрало 1400 переглядів, за пару днів, християни прибігли і почали проповідувати своє християнство. Конфлікти виникають через нерозуміння цих законів. Той, хто розуміє ці закони, ніколи не піде на конфлікт. Протиріччя між одним егрегором і іншим зазвичай виникає тоді, коли хтось намагається нав'язати свої правила. Це зазвичай відбувається безсвідомо — людина захищає свої межі, як собака, яка гавкає на чужих. Вона захищає свою територію, особливо коли відчуває страх. Слабші відчувають загрозу. Вони не розуміють, що наша сила не в тому, щоб поглинути чи нав'язати щось іншим, або зруйнувати, бо це призводить до самознищення.

Розширення енергії

Ми не витрачаємо енергію на захоплення чужої енергії — її не можна втримати. Натомість ми розширюємо свою енергію, стаємо сильнішими. Тому ми не намагаємося нав'язати свої правила іншим. Ми просто створюємо свої правила і до нас приходять ті, хто їх приймає. Якщо хтось не приймає — вони йдуть. Слабкі завжди йдуть на конфлікт. Якщо людина боїться, вона може зі страху зробити щось погане. Смілива людина не чинить злочину тому, що сміливість – це усвідомлення, а не відчай. Це велика сила. Конфлікт між егрегорами виникає, коли слабший егрегор відчуває небезпеку і починає оборонятися або йти на конфронтацію. Щоб цього уникнути, потрібно або уникати конфронтації, або ставити захист.

Закон волі полягає в тому, щоб ставити захист, але залишатися миролюбивим і врівноваженим. Якщо ви агресивні, то вам віддзеркалюється та ж агресія. Якщо ви спокійні, навіть якщо хтось агресивний, ваша рівновага його заспокоїть — принаймні щодо вас у вашому житті. Я згадую вислів Кастанеди, коли його спитали: "Що ти зробиш, якщо йтимеш темним провулком, і на тебе нападуть розбійники?" Він відповів: "Мене там не буде". Це означає, що маг не створює ситуацій, де можуть бути неприємності. Конфлікт шукають ті, хто на нього налаштований. 

Конфлікт між егрегорами виникає, коли один слабкіший і починає оборонятися. Це звичайна ситуація. Хочу додати ще дещо, щодо сили та війни в Україні. Хто напав? Той, хто слабкий. Духовно слабкий. Так, в Україні теж вистачає недолугих людей, можливо, навіть більше, ніж треба. Але український дух сильніший і саме через це Росія злякалася. Вона напала не тому, що сильна. Сильний ніколи не нападає. Ось у чому річ.

Реалізація себе

Реалізація себе — це певний прояв. Чим більше ви реалізуєте себе, тим більше відповідальності берете на себе. Наприклад, коли ви створюєте кодекс з п'яти чи десяти пунктів, ви несете відповідальність за своє життя. Це величезна відповідальність. Реальність себе полягає в тому, що ви не просто розчиняєтесь серед натовпу. Ви стаєте помітними, проявляєте себе як особистість. Вас починають помічати, навіть якщо ви цього не хочете.

Коли ви досягаєте цієї внутрішньої сили, ви змінюєтеся. Ви починаєте світитися по-іншому, говорити по-іншому, думати по-іншому. Навіть мовчки подивившись в очі іншій людині, ви можете передати їй відчуття безсмертя. Це і є внутрішня сила. Ви не повинні порівнювати себе з іншими. Коли ви ідентифікуєте себе, порівняння більше не потрібні. Ви є тим, ким ви є. У вас є свій характер і якщо комусь це подобається — добре, нехай приймає вас такими, як ви є. Але і ви приймаєте інших такими, як вони є. Це головне. Ви не намагаєтесь нікого змінити, бо як тільки почнете змінювати інших, ви самі розчинитеся. Людину неможливо змінити — вона повинна змінитися самостійно. Ми навіть не можемо виховати дитину, вона сама себе виховує. Ми лише допомагаємо їй стати тим, ким вона є.

Самоідентифікація

Самоідентифікація важлива, тому що ви маєте знайти себе. Люди часто шукають визнання через порівняння з іншими. Наприклад, у когось багато підписників і це створює відчуття власної важливості. Але якщо підписників немає, то людина вже не вважає себе важливою. Це все про самоідентифікацію. Але ідентифікувати себе через приниження або знеособлення інших — це неправильно. Коли ви робите інших безликими, ви також обличкуєте себе. До вас притягуються люди, які є відображенням ваших внутрішніх граней. Самоідентифікація — це про повагу до себе і до інших. Коли ви прописуєте для себе правила, ви стаєте реальною особистістю. Це важливо не тільки для вас, але й для інших. Ви не зникнете, якщо будете поважати себе і не дозволите зникнути іншим. Це стосується і кодексу. Наприклад, ви пишете: «Я себе поважаю». Якщо ви себе поважаєте, інші також вас поважатимуть. Але водночас ви повинні поважати інших, тому що ви очікуєте такої ж поваги до себе.