Читати книгу - "Гаррі Поттер і таємна кімната"

— Справді, — погодився Гаррі, задкуючи під осудливим поглядом Місіс Норіс, але зробив це заповільно. Немовби притягнений сюди загадковою силою, що єднала його з цією бридкою кицькою, Арґус Філч, важко дихаючи й очманіло вишукуючи правопорушників, несподівано вискочив із-за гобелену, що висів праворуч від Гаррі. Його голову обвивав картатий вовняний шарф, а ніс був напрочуд буряковий.

— Бруд! — закричав він, аж трусячись, і показав, страшно вирячивши очі, на каламутну калюжу на тому місці, де стояв Гаррі у мокрій квідичній формі. — Скрізь безладдя і нечистоти! Я вже ситий по горло! Ану, Поттере, йди за мною!

Гаррі понуро помахав на прощання рукою Майже-Безголовому Нікові й почав спускатися сходами за Філчем, лишаючи нові брудні сліди.

Гаррі ще ніколи не бував у Філчевому кабінеті, і більшість учнів намагалися уникати того місця. Кімната була тьмяна й не мала жодного віконця, її освітлювала одна-єдина гасова лампа, що звисала з низької стелі. Скрізь трохи тхнуло смаженою рибою. Попід стінами стояли шафи для документів; судячи з написів, Гаррі зрозумів, що там зберігається інформація про кожного учня, якого коли-небудь карав Філч. Фреда і Джорджа Візлі пошанували: вони мали свою персональну шухляду. На стіні за Філчевим столом висіла ціла колекція відполірованих до блиску кайданів і наручників. Усі знали, що Філч завжди благав Дамблдора дозволити йому підвішувати учнів до стелі догори ногами.

Філч витяг із горщика на столі гусяче перо й зачовгав по кімнаті, шукаючи пергамент.

— Лайно! — розлючено бурмотів він. — Гарячі драконячі шмарки, жаб'ячі мізки! З мене вже досить! Я їм покажу! Де ж той бланк?.. Ага!

Сторож видобув із шухляди свого столу грубий сувій пергаменту і розгорнув його перед собою, вмочивши в каламар довге чорне перо.

— Ім'я — Гаррі Поттер. Злочин…

— Там було тільки трохи бруду! — обурився Гаррі.

— Це для тебе, хлопче, трохи бруду а мені те все треба зішкрябувати цілу годину! — зарепетував Філч. На кінчику його носа, що скидався на цибулину, затряслася бридка булька. — Злочин — осквернення замку. Запропонований вирок…

Помацавши носа, з якого вже аж дзюрило, Філч вовком подивився на Гаррі, що, затамувавши подих, чекав на вирок.

Але не встиг Філч опустити перо, як щось з усієї сили гримнуло по стелі кабінету — БАБАХ! — від чого аж задеренчала гасова лампа.

— ПІВЗ! — гаркнув Філч, розлючено віджбурнув-ши перо. — Цього разу я дістану тебе, я дістану!

І, навіть не глянувши на Гаррі, Філч прожогом вискочив з кабінету, а за ним побігла Місіс Норіс.

Півз Полтерґейст був шкільним привидом, який, посміхаючись, носився в повітрі, загрожуючи кожному, бо страшенно полюбляв спричиняти колотнечу і неприємності. Гаррі не любив Півза, але не міг не відчути вдячності за його таку вчасну появу. Хоч би що заподіяв Півз (а судячи з гуркоту, цього разу він знищив щось дуже велике), була надія, що Філч на якийсь час забуде про Гаррі.

Гадаючи, що треба, мабуть, зачекати Філча, Гаррі опустився в поточене міллю крісло біля письмового столу. Крім напівзаповненого бланка на Гаррі, там була тільки одна річ: великий, лискучий, пурпуровий конверт, підписаний сріблистими літерами. Зиркнувши на двері, щоб пересвідчитись, чи не вертається Філч, Гаррі узяв конверт і прочитав:

ЧАРИ ДЛЯ ЧАЙНИКІВ

Заочний курс магії

для початківців

Зацікавившись, Гаррі витяг із конверта цілу пачку аркушів пергаменту. На першій сторінці срібними закрученими літерами було написано:

Ви не орієнтуєтесь у світі сучасної магії? Шукаєте виправдань, коли вам не щастить виконати навіть найпростіші замовляння? З вас глузують через невміння маніпулювати чарівною паличкою?

ТУТ Є ВІДПОВІДЬ!

"Чари для чайників" — це цілком новий, надійний, пришвидшений і легкий курс. Сотні чаклунів і чарівниць скористалися методом "Чарів для чайників"!

Мадам З.Нетилз із Топшема пише:

"Я ніколи не могла запам'ятати магічних формул, а з моїх настійок глузувала вся родина! Тепер, після курсу "Чарів для чайників", я в центрі уваги на всіх вечірках, а друзі благають, щоб я дала їм рецепт моєї мікстури "Бадьорість"!"

Маг Д.Дж.Прод із Дідзбері засвідчує:

"Моя дружина висміювала недолугість моїх заклинань, але після місячного курсу ваших фантастичних "Чарів для чайників" я відразу перетворив її на яка! (тобто на ячку).

Дякую вам, "Чари для чайників!"

Гаррі заінтриговано перегорнув решту аркушів, які були в конверті. Навіщо Філчеві здався той курс "Чарів для чайників"? Невже це означає, що він не справжній чарівник? Гаррі якраз переглядав "Перший урок: як тримати чарівну паличку (деякі корисні поради)", коли човгання черевиків у коридорі дало йому знати, що повертається Філч. Хутко запхавши пергамент у конверт, Гаррі ледь устиг кинути його на стіл, як відчинилися двері. Філч мав переможний вигляд.

— Ця зникуща шафа була надзвичайно коштовна! — радісно казав він Місіс Норіс. — Цього разу, золотце, він таки не спекається нас!

Його погляд зупинився на Гаррі, а тоді переметнувся до конверта "Чарів для чайників", що лежав, як трохи запізно усвідомив Гаррі, десь на пів-метра від того місця, де був спочатку.

Філчеве бліде обличчя стало червоним, як цегла. Гаррі приготувався до неймовірного спалаху люті. Філч пошкандибав до столу, схопив конверт і жбурнув його в шухляду.

— Ти… прочитав?! — просичав він.

— Ні, — швидко збрехав Гаррі.

— Якби я знав, — судомно скрутив свої вузлуваті руки Філч, — що ти читав мої приватні… Це не те, що мої… а одного приятеля… Хай там як, але…

Гаррі здивовано дивився на Філча: сторож ще ніколи не видавався таким нестямним. Його очі були вирячені, одна обвисла щока смикалася, а картатий шарф на голові робив його ще страшнішим.

— Гаразд… Іди… і нікому ні слова. Не те що… але якщо ти не читав!.. Іди вже, я маю скласти рапорт на Півза… Йди!

Не вірячи своєму щастю, Гаррі вилетів з кабінету і помчав коридором, а тоді сходами нагору. Вирватися з Філчевого кабінету, не отримавши жодного покарання, — це, мабуть, був своєрідний шкільний рекорд.

— Гаррі! Гаррі! Ну що, спрацювало?

З якогось класу випливла постать Майже-Без-голового Ніка. Позад нього Гаррі побачив уламки великої золотисто-чорної шафи, яку, здається, хтось скинув із чималенької висоти.

— Я переконав Півза розтрощити її саме над Філчевим кабінетом, — завзято похвалився Нік. — Подумав, що це відверне його увагу.

— То це був ти? — вдячно запитав Гаррі. — Так, усе спрацювало, мене навіть не покарали. Дякую, Нік!

Вони рушили разом уздовж коридору. Гаррі помітив, що Майже-Безголовий Нік і далі тримає в руках відмову сера Патрика.

— Якби я тільки міг якось