Читати книгу - "Право на пиво"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— До речі. Висновок про, скажімо так, невдоволення Бога можна легко перевірити.
— Яким чином?
— Знову клонувати кого-небудь із загиблих, оскільки Життєвий Запис зберігається.
— Не один ти такий розумний. Пробували.
— І?
— Угадай з першого разу.
— Зрозуміло.
— Ось тому я й кажу: якщо Бог не буде проти.
— Що ж, поживемо — побачимо.
— Так, поживеш і побачиш, — Ігор Миколайович поставив чашку на стіл і, повернувши голову у бік вікна, став милуватися святковим салютом.
— Не зрозумів. Що означає «поживеш»? А ти?
Старий друг Сергієнка повільно повернув до нього обличчя і ледве посміхнувся:
— А я, Боренько, мабуть, задовольнюся одним життям.
— Не зрозумів?! Ти ж казав, що у тебе вже зараз сто два відсотки. Якого біса? Що за жарти в тебе?
— Ні, Боренько. Це не жарти. Коли я сказав тобі, що, користуючись службовим становищем, так би мовити, я довідався про свій відсоток, я розповів тобі не все.
— То що ж іще? Адже критерій добору один — ці чортові бали. Все! Більше нічого!
Обличчя Переверзєва стало якимось по-дитячому винуватим:
— Я ще подивився відсоток у Ніни…
— Ігорю…
— Без неї, Борисе, я не погоджуся читати ключ переходу. Майже півтора століття разом… За такий час, знаходячись поруч, навіть метали зростаються намертво, а тут люди… Вибач.
— Ігор… — старий друг не найшовся на слові.
— І давай більше не будемо про сумне. Сьогодні свято. Давай краще вип’ємо за твою удачу. І потім, ти ж БІС. То ж кому, як не тобі, прожити життя на біс! І послати до біса цих самовпевнених янкі. Доведи їм, що гроші — це ще не все. І до слов’янської кмітливості їм, як… до Сонця рачки. Офіціанте, два великих «Оболонь-Преміум»!
За вікнами кафе гримів і переливався салютами, буяв День Веселощів.
* * *Кришталева півсфера відокремила людину, яка лежала у контейнері, від навколишнього світу.
— Назвіть себе, — відразу пролунало під півсферою.
— Громадянин Об’єднаної Росії Сергієнко Борис Іванович.
— Борисе Івановичу, Ви згодні скористатися наданим Вам правом одержати друге життя і прожити його на благо людської цивілізації?
— Згодний.
— Незважаючи на те, що Ви переживете Ваших рідних, близьких, друзів і можете в другому житті залишитися самотнім? — голос продовжував ставити стандартні, широко відомі запитання, як неодмінну частку ритуалу.
— Так. Незважаючи на це.
— Рада Розвитку Організації Об’єднаних Планет дякує Вам за прийняте рішення. Починайте читати ключ переходу.
Під кришталевою півсферою пролунало:
«Бути чи не бути — ось питання».Мільярди закодованих імпульсів ринули у новий мозок.
«Що благородніше? Коритись долі»…Відкрилися форсунки упорскування газу, який викликав сон.
— Починаємо відлік часу. До приспання залишилося п’ять секунд.
«І біль від гострих стріл її терпіти»…— Чотири.
«А чи, зіткнувшись у герці з морем лиха»…Газ з легким шипінням сочився усередину контейнера, де лежала горілиць оголена стара людина.
— Три.
«Покласти край йому? Заснути, вмерти»…Мозок стрімко занурювався в легкий, нескінченний сон.
«І все. І знати: вічний сон врятує»…— Два.
«Із серця вийме біль, позбавить плоті»…Серце, що слабшало, посилало останні, власне вже непотрібні мілілітри крові по зношених артеріях.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Право на пиво», після закриття браузера.
