Читати книгу - "Світло чорної свічки"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ну? — квапив бородань.
Лауренц спершу взяв поданий йому напій, надпив трохи. Прозора рідина пахла кокосовим молоком.
— Ваші люди врятували мені життя, мосьє. Я дякую вам. Тепер я б хотів з вами зазнайомитись ближче. Що скажете на це?
Алкоголь зміїними зубами впився йому в горло. Він закашлявся, на очі навернулися сльози.
Бородань скоса поглянув на рацію, перекинувся кількома французькими словами з арабом. Видно, тепер вони дійшли згоди. Обличчя ельзасця прибрало зверхнього вигляду. Це відразу помітив Лауренц.
— Ваша пропозиція не позбавлена глузду,— сказав бородань спокійно.— Але почнемо з вас, мосьє... Лауренц!
Німцеві очі враз звузились, пальці стиснули келишок, наче хотіли його роздушити. «Звідки він дізнався про моє прізвище?» — майнула думка.
— Ви здивувалися? — Бородань примружив очі.— Не гаразд недооцінювати своїх ближніх, особливо тоді, коли потребуєш друзів.
— Гадаєте, я шукаю друзів?
— Я певен, що зараз вони більше, ніж будь-коли, потрібні вам, мосьє Лауренц. Либонь, знаєте, що вас переслідує Диявол?
У кімнаті на мить запала тиша.
«Що б це могло значити? — сушив собі голову Фред.— Хан ельзасець і взнав моє прізвище. Могли, наприклад, передати по радіо наказ про мій арешт. Але що це за Диявол?»
Бородань помітив, яке враження справила на німця його остання фраза, і у нього самого виник сумнів. Здається, утікач і справді нічого не знає.
— Ви мандруєте з Ель Параїсо і не прагнете довідатися про найнебезпечнішого таємного агента іспанської поліції?
— А ви самі його знаєте?
— Мої люди знають. Сідайте, Лауренце! — Він підсунув до стола стілець й запропонував йому сісти. Крамар також приєднався до гурту. Бородань поклав біля келихів портсигар.
— Ну розповідайте, якщо ваша ласка! За віщо вас там? Контрабанда? Шпіонаж? Убивство? Диявол не полював би на кишенькового злодія.
«Якби бородань мав намір видати мене, то зробив би це без розпитувань,— міркував Лауренц.— А знає він чимало. Зокрема про Диявола. Треба розкусити цього хитрющого лиса».
— Якщо ваша інформація слушна, той вишколений агент працює не на франкістів, а на гестапо.
Бородань насторожився і враз скорчив кислу міну.
— Ви один з тих учасників Опору, котрі хотіли знищити біснуватого Гітлера? Либонь, комуніст?
Німець кивнув. Бороданеві, видно, це не сподобалося. Він відразу про щось перемовився з темношкірим.
— Ви б воліли бачити перед собою убивцю, ніж мене? — з іронією спитав Лауренц.
Бородань удав, що не почув.
— Ви були в одній з отих... інтербригад?
— Ні, на іншому боці. В легіоні «Кондор».
— У німецьких фашистів? Комуніст?..
— «Хто хоче побачити черницю в купелі, той іде в монастир»,— якось сказав мені один баск. Звали його Педро, якщо це вас цікавить.
— Гадаю, що дотепи мало допоможуть вам уникнути тих, хто чекає вас на півночі. Чин?
— Фельдфебель авіації.
— Гм...— Бороданеве обличчя проясніло. Він перезирнувся з крамарем, що із задоволеним виглядом сидів поруч.— Німецький фельдфебель трохи знається на зброї. Ви готували новобранців?
— Цього неможливо було уникнути.
— Чудово! Прекрасно!
Ельзасець дістав люльку й заходився набивати її потовченою сигаретою, він так захопився цим ділом, що, здавалося, забув про присутніх.
— А зараз вислухайте мене уважно, мосьє Лауренц.
Бородань кілька разів затягся люлькою і повів далі.
Він почав із застереження, що політика цікавить його тільки як комерція, хоча він по-своєму теж революціонер. Оце й усе, що сказав про себе. Натомість став розповідати про великі труднощі, які чекають Лауренца на півночі. В густо населених районах узбережжя втікачеві просто неможливо відкараскатися від Диявола, до послуг якого вся широкорозгалужена мережа зв'язку. Наостанку він порадив Лауренцу:
— Диявол облишить розшуки, якщо ви на кілька місяців щезнете. З нами вам буде безпечно. Для вас ми маємо цікаве доручення. Це дасть вам усе найнеобхідніше: безпеку, час, гроші і справжній паспорт. Що, добра пропозиція?
— А яке доручення?
— Для вас це дрібниці. На півдні навчите одне плем'я чорношкірих поціляти з кулемета на стометровій відстані у ворота повітки. Там є кілька вождів, які хотіли б мати власну армію. Якщо ви хоч трохи напружите свої сили, то через тиждень будете у них генералом, виберете собі за бажанням орден. Завтра вранці з півночі прибуває партія зброї. З нею ви можете рушати на південь.
Думки роїлися у Фредовій голові. Він запалив сигарету. Тепер знав: цей оазис — перевалочна станція контрабандистів. З півночі на південь вони таємно перевозять зброю. Але що несуть верблюди з півдня? Він відганяв від себе це питання, бо не міг поки що цього ясно усвідомити. А бородань чекав його рішення. Та ні на мить не задумувався Лауренц над тим, приставати йому на пропозицію чи ні. Кожен згаяний день може обернутися страшним лихом. Уже й так промайнуло чимало часу відтоді, як кмітливий Педро зробив йому на п'яті татуювання. Нацисти теж не дрімають. Ось-ось розпочнуть
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло чорної свічки», після закриття браузера.