Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"

- Ран немає, але синяк до вечора може з'явитися. Потрібно прикласти щось холодне.

Я помітила, що він почав придумувати, де б взяти льоду, враховуючи, що магазину поруч не було, але я зупинила його, не маючи наміру обтяжувати незнайому людину.

- Будь ласка, не турбуйтеся, не потрібно.

- Чорт, у тебе ж ще й коліно розбите. Ні, я піду йому ще вмажу.

- Ні-ні, не потрібно, нехай іде з Богом!

- Але тобі ж боляче, Руслана!

- Часом душевний біль, сильніше за фізичний, - відповіла я, витираючи рукою сльози.

- Ти права.

- Дякую Вам, я піду.

- Куди? - гримнув він, дивлячись на мене здивовано. - Я тебе відвезу, і це не обговорюється.

- Зачекайте, а звідки Ви знаєте моє ім'я? - до мене дійшло, що незнайомець звертався до мене по імені.

Але відповіді я не отримала, чоловік тільки посміхнувся, швидко, але акуратно повернув мене, ставлячи ноги в салон авто, і сівши за кермо, рвонув з місця в сторону будинку Лії.

***

Ми сиділи з Русланою в роздягальні, і вона заплітала мені французьку косу перед тренуванням. Дорогою до спортзалу вона розповідала про те, що сталося вчора вдень, від чого моя щелепа ледь не впала на підлогу. Якого біса цей дурень посмів її зачепити? Хто взагалі сказав, що чоловік може бити жінку? Як же мені хотілося тепер самій йому наваляти, щоб йому не кортіло більше чіпати мою подругу.

- І що, ти зовсім не знаєш, хто цей чоловік, який тебе врятував?

- Ні. Але ось він знає моє ім'я і твою адресу.

- Нормально так.

- Угу, і він мені не відповів, звідки. Тільки попередив бути обережнішою з цим козлом.

- Козлом він назвав явно не себе.

- Ще б пак, та й я б його так не назвала.

- Сподобався?

- Гарний. Більше нічого не можу сказати, сама розумієш.

- Розумію. А тепер пішли, позаймаємося трохи і відволічемося.

- Пішли, - відповіла Руслана, востаннє перев'язуючи косу резинкою.

Склавши речі в шафки, ми пройшли в залу. Біля дверей нас зустрів гарний тренер, який посміхнувшись мені, підморгнув і сказав, що із задоволенням з нами позаймається. Ми зробили невелику розминку, а потім кожна пішла до своїх тренажерів. Я встала на орбітрек, вирішивши розім'яти м'язи ніг, і повністю очистити всі думки. Тільки ось, коли я відкрила очі, зрозуміла, що дисплей відключився, і не показує скільки я спалила калорій за певний час. Господи, чому це трапилося саме зі мною, коли цей красень тренер знаходиться в іншому кінці зали з Русланою, а як включити цю бандуру, я навіть не уявляла. Якщо чесно, мені стало соромно за свою безграмотність, і, спершись лобом об рукоятку, я ледь чутно простогнала, закривши очі і мріючи опинитися вдома.

Чому у мене не може пройти день без будь-яких пригод? Чому я обов'язково щось, та накличу на себе? Напевно, скоро я перестану цьому дивуватися, тому що наступної миті, до мене підійшов чоловік, який точно буде наді мною тепер тільки сміятися. Чому я була так впевнена? Та тому що почула вже знайомий, смачний запах його парфумів.

- Обережно, - пролунав хрипкий голос над вухом, і я, піднявши голову, побачила перед собою сексуального дідка, ой, ну тобто Даміра.

Він, серйозно подивившись мені в очі, натиснув на якусь кнопку, розвернувся і пішов до величезних штанг, які знаходилися на протилежному боці від мене. Я простежила за ним поглядом, і побачила, як він зручно розмістився на кушетці, хоча явно вона називалася інакше. І перед тим, як прийняти штангу, він кинув на мене швидкий погляд, в якому я прочитала розплату. Так за що? Що я знову зробила не так?

Решту тренування я з усієї сили намагалася не дивитися в бік, де знаходився Дамір Тімурович, хоча бачить Бог, як складно було втриматися від спокуси і не глянути хоча б одним оком. А там було на що подивитися, з таким-то накачаним шикарним тілом. Кожен мускул вабив помацати, і якщо раніше я бачила, а точніше могла уявити це все через одяг, то сьогодні бачила особисто, благо чоловік був у футболці.

Ох, ще б цю ганчірку зняв, я б, напевно, взагалі калюжкою розтеклася. Ну який він гарний. Ой, Ліє, а тобі ж іще з ним працювати.

- Ну що ти, красуня, як тренування? - вивів мене з роздумів чоловічий голос, і піднявши голову я побачила перед собою того самого тренера, який так явно посміхався мені з самого початку.

- Тренування відмінно, спасибі, - якомога привітніше посміхнулася я, а сама скосила погляд на Байєра, який раз у раз поглядав на мою попу.

- У тебе приголомшливе тіло, тому тобі просто потрібно підтримувати форму.

- Ой, а Ви мені підкажіть, як правильно підкачувати м'язи сідниць, лежачи на підлозі? - спохопилася я, бажаючи подражнити свого шефа, про що пізніше, явно буду шкодувати.

- Ти хотіла сказати, стоячи на карачках? - солодким голосом поцікавився він, а я, кліпаючи очима, кивнула у відповідь. - Ходімо.

Опинившись біля килимка, я стала на коліна, а тренер почав показувати, як правильно і під яким градусом відводити ногу в сторону. Випрямивши ліву ногу, я відчула, як його рука ласкаво пройшлася по моїй спині, і ковзнула нижче до попі. От гад, думає, що я для цього тут, ну добре, заради злого погляду Даміра я готова потерпіти.