Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

— Я вже казав тобі. Усе, що не є епохою стабільності, належить до епохи хаосу. Кожна з епох не займає часу іншої.

— Тобто в цьому світі взагалі немає ніяких загальних єдиних законів?

— Немає. Цивілізація може успішно розвиватися тільки в помірному кліматі епохи стабільності. Велику частину часу колективної пам'яті майже все людство зберігається у висушеному стані. Коли настає довгий період епохи стабільності, проводять загальне пробудження за допомогою повторної гідратації, і люди знову починають будівництво і виробництво.

— А як можна передбачити настання і тривалість чергової епохи стабільності?

— Поки що це ще нікому не вдавалося. У разі настання чергової епохи стабільності правитель, ґрунтуючись на інтуїції, вирішує, починати масову повторну гідратацію чи ні. Часто буває так, що народ повернуто до життя, поля засіяні, ведеться масове будівництво — і тут настає кінець епохи стабільності. Екстремальні спека і холод нищать усе живе, — Чжоу Вень-ван простягнув руку до Ван Мяо, дивлячись на нього проникливим поглядом, — ти ж уже здогадався про мету цієї гри: використовуючи свій інтелект і здоровий глузд, аналізуючи різні явища, відкрити нарешті закон руху небесних світил. Виживання всього людства залежить від цього.

— Але, ґрунтуючись на своїх спостереженнях, можу сказати, що ніякої закономірності в цьому немає.

— Тому, що ти не розумієш природи і виникнення цього світу.

— А вам вдалося зрозуміти?

— Так. Тому я і прямую у Чжаоге — представити Чжоу-сіню найточніший із наявних календарів.

— Але я не бачив протягом усього шляху, щоб ви займалися чимось подібним.

— Закон руху небесних світил може бути точно передбачений тільки у Чжаоге, де відбувається взаємодія крайніх протилежностей — Інь і Ян. Тільки там гекса-грама буде безпомилкова.

Двоє продовжили свій шлях, борючись із труднощами ще одного тривалого періоду хаосу, перерваного коротким періодом стабільності, поки не досягли Чжаоге.

Ван Мяо почув безперервне ревіння, подібне до нести-хаючих розкатів грому. Ці звуки линули від гігантських маятників, розкиданих по всій території Чжаоге, кожен з яких підносився в небо на кілька десятків метрів. Вантажем кожного з маятників був величезний кам'яний блок, підвішений на товстому канаті, перекинутому через балку між двома високими кам'яними вежами.

Усі маятники перебували в невпинному русі, їх розгойдували групи солдатів у важких обладунках. Монотонно скандуючи, вони тягли кам'яні блоки за прикріплені мотузки, не дозволяючи зменшитися амплітуді коливань. Ван Мяо зауважив, що рух усіх гігантських маятників було точно синхронізовано, і це видовище здалеку викликало благоговійний страх: наче на землі були споруджені гігантські годинники або дивні летючі зірки спустилися з небес на землю.

В оточенні велетенських маятників стояла піраміда ще більш циклопічних розмірів, підносячись подібно до чорної гори посеред безмісячної ночі. Це був, безперечно, палац Чжоу-сіня. Ван Мяо попростував за Чжоу Вень-ваном у невисокий прохід біля основи піраміди, який охороняли кілька солдатів, що блукали в темряві, як привиди. Подорожани йшли довгим, вузьким, ледь освітленим парою факелів на стінах тунелем, що веде до основи піраміди.

— В епоху хаосу все населення держави зовні піддається зневоднюванню. Але Чжоу-сінь не спить, складаючи компанію знелюдненій країні. Щоб вижити в суворі часи епохи хаосу, ви повинні ховатися в такому будинку з товстими стінами, майже заживо похованим у землю, щоб захиститися від спеки й холоду, які вирують зовні, — пояснював Чжоу Вень-ван Ван Мяо, доки вони прямували тунелем.

Пройшовши тривалий шлях, подорожні нарешті до-сягли Парадної зали в центрі піраміди. Насправді зала не була велика, і радше нагадала Ван Мяо печеру. Чоловік, що сидів на узвишші в центрі, закутаний у різнокольорові шкури, був, без сумніву, самим Чжоу-сінем. Але спочатку увагу Ван Мяо привернув не він, а інший — одягнений у все чорне. Чорне вбрання зливалося з тінями, що гуляли Парадною залою, і тому здавалося, що його бліде обличчя ширяє в порожнечі.

— Це Фу-сі[26], — Чжоу-сінь відрекомендував людину в чорному Чжоу Вень-вану і Ван Мяо. Це прозвучало так, немов саме вони перебували тут постійно, а Фу-сі тільки-но прийшов. — Він вважає, що Сонце — це всесильне, але примхливе божество. З його пробудженням починається епоха хаосу, а уві сні дихання стає рівнішим — і настає епоха стабільності. Це за його порадою я наказав звести гігантські маятники, які ви бачили зовні, і підтримувати їх синхронний рух. Він наполягає, що синхронізований рух маятників має сильний гіпнотичний ефект і дасть змогу ввести божество у стан тривалого летаргічного сну. Але, як ми всі бачимо, божество і далі не спить, тільки час від часу дозволяючи собі подрімати.

Чжоу-сінь змахнув руками, і хтось із придворних виніс глиняний глечик і поставив на невеликий кам'яний столик перед Фу-сі. Ван Мяо пізніше зрозумів, що це трав'яний відвар. Фу-сі зітхнув, підняв глечик, що стояв перед ним, і почав відпивати вариво великими ковтками. Звуки ковтків відлунювали від стін у напівтемряві залу і походили на биття гігантського серця. Допивши до половини, Фу-сі одним рухом вилив на себе решту вмісту, відкинув убік глечик і попрямував до великого бронзового казана, підвішеного над вогнем у кутку Парадної зали. Підтягнувшись за край казана, Фу-сі стрибнув у воду, здійнявши хмару пари над собою.

— Цзі Чан[27], сідай, — сказав Чжоу-сінь. — Незабаром подадуть частування, — промовив він, вказуючи рукою на казан.

— Дурнувате чаклунство, — мовив Чжоу Вень-ван, мимохідь глянувши на казан.

— Що тобі вдалося дізнатися про природу Сонця? — запитав Чжоу-сінь. Відблиски вогнища мерехтіли в його очах.

— Сонце — це не божество. Сонце — це Ян, а ніч — це Інь. Світ існує в балансі Інь і Ян, й управління ними нам не підвладне, але ми можемо передбачити посилення одного або іншого з Начал, — Чжоу Вень-ван вийняв свій бронзовий меч і накреслив великих рибок Інь і Ян на підлозі зали, яка тьмяно освітлювалася факелами. Потім із запаморочливою швидкістю навколо рибок почав малювати 64 гексаграми із Книги змін[28], що замикаються в кільце річного календаря. — Ваша величносте, це — пароль до Всесвіту. Я можу створити точний календар для вашої династії.

— Цзі Чан, я повинен знати, коли буде наступна довга епоха стабільності.

— Я зараз же зроблю прогноз для вас, — відповів Чжоу Вень-ван. Він підійшов до центру малюнка на підлозі, сів, схрестивши ноги, і підняв очі до навислої стелі зали, немов намагаючись проникнути поглядом крізь товсті кам'яні блоки піраміди і побачити зірки. Його руки і