Читати книгу - "Подорожі Тобі Елліса, Arachne "

Юта:

— Двері... Вони зачинилися, — сказав Юта, повернувшись до закритого проходу. - Ми замкнені.

Габріель:

- Тепер у нас справді немає шляху назад, - сказав Габріель, дивлячись на зачинені двері з тривогою. — Ми маємо йти тільки вперед.

Тобі, міцно стискаючи катану, глянув на своїх друзів. Страх був помітний в очах кожного, але й рішучість продовжувати шлях.

Тобі:

- Це випробування для нас, - твердо сказав він. — Ми знали, що буде важко. Тепер ми не маємо іншого вибору, окрім як йти вперед.

Рю:

— Ми підготовлені до цього, — додав Рю, підбадьорливо посміхнувшись. — Пастки нас не зупинять. Ми пройдемо через усі випробування.

Зібравши всі свої сили та рішучість, група рушила до масивних дверей. Вони знали, що попереду можуть чекати нові небезпеки, але тепер їх пов'язувало щось більше — спільне бажання розгадати таємницю і знайти скарби, що охороняються легендарним генералом Такахасі.

Саманта:

— Ми впораємося, — прошепотіла Саманта, дивлячись на решту. — Разом ми подолаємо все.

Кенджі:

- Давайте рухатись далі, - сказав Кенджі, роблячи перший крок до дверей. — Ми вже так далеко зайшли. Тепер не час відступати.

З цими словами вони попрямували до нової невідомості, готові зіткнутися з будь-якими випробуваннями, які підготував для них цей древній храм.

ВІДКРИТТЯ ТАЄМНОЇ ДВЕРІ 

Тобі, міцно тримаючи шолом генерала Такахасі в руках, підійшов до масивних дверей. Він повільно підніс шолом до її поверхні, відчуваючи, як його серце б'ється в грудях. На секунду нічого не відбувалося, але потім, ніби якийсь древній механізм почав рухатися, двері почали повільно відчинятися.

Саманта:

– Це працює, – прошепотіла Саманта, спостерігаючи, як масивні кам'яні панелі розсуваються, відкриваючи перед ними шлях.

Юта:

- Вражаюче, - сказав Юта, вражений цим стародавнім інженерним дивом. — Справжній витвір мистецтва.

Коли двері повністю відчинилися, перед ними відкрився новий коридор, що веде вглиб стародавнього храму. Тобі першим зробив крок уперед, обережно ступаючи по кам'яній підлозі. За ним пішли решта, уважно оглядаючись і прислухаючись до будь-яких звуків.

Тобі:

- Обережно, - попередив Тобі, тримаючи катану напоготові. — Ми не знаємо, що чекає на нас попереду.

Кенджі:

— Тримайтеся разом, — додав Кенджі, його брати пішли слідом, тримаючись напоготові. — Попереду можуть бути нові пастки.

Коридор був темним і вузьким, стіни прикрашені стародавніми різьбленнями та ієрогліфами, які освітлювалися лише тьмяним світлом смолоскипів. Ступаючи вперед, вони могли почути тільки звук своїх кроків, що луною розносився порожніми проходами.

Габріель:

- Щось тут не так, - сказав Габріель, відчуваючи наростаючу напругу. — Здається, це місце наче дихає.

Коридор тягнувся все далі й далі, відводячи їх усередину храму. Відчуття небезпеки, що насувається, посилювалося з кожним кроком. Тобі стискав катану, відчуваючи її теплу, майже живу енергію, яка ніби нагадувала йому, що вони наближаються до чогось важливого.

Тобі:

— Ми наближаємося до мети, — сказав він, не відриваючи погляду від шляху, що йде далі. - Я це відчуваю. Шолом та катана ведуть нас.

Несподівано коридор пролунав у велику залу, склепіння якої губилося в темряві. У центрі зали стояв масивний кам'яний п'єдестал, на якому було встановлено величезний саркофаг, прикрашений коштовним камінням та золотими інкрустаціями.

Юта:

— Це має бути він, — сказав Юта, вражений величчю цього місця. - Гробниця генерала Такахасі.
 

Тобі обережно підійшов до саркофагу, тримаючи шолом напоготові. Він оглянув написи та різьблення, намагаючись зрозуміти, як відкрити гробницю. Кенджі та його брати залишалися напоготові, готові захистити своїх друзів у разі нової загрози.

Тобі:

- Ні, це хибний саркофаг, тут прихована якась таємниця, - тихо промовив Тобі. — Ми маємо знайти спосіб відкрити її.

З цими словами вони почали уважно вивчати саркофаг, намагаючись розгадати давні секрети, приховані тут.

У темному залі, освітленому тьмяним світлом смолоскипів, Хіро, молодший із братів Кенджі, помітив дивну стіну, вкриту ієрогліфами. Він підійшов ближче, роздивляючись кожну деталь.

Хіро:

— Дивіться сюди, — покликав він решту, вказуючи на загадкові символи. — Можливо, це є підказка.

Саманта та Габріель підійшли до стіни і почали уважно вивчати ієрогліфи. Їхній погляд прикувала частина тексту, написаного з особливою витонченістю.

Саманта:

- Це схоже на історію, - зауважила вона, проводячи пальцем по символах. — Тут розповідається про внучку генерала Такахасі на ім'я Акоя. Вона пішла за своїм дідом, щоб охороняти його спокій навіть після смерті.

Габріель:

— Тут написано, що без її присутності саркофаг не відкриється.

Ось, - додав Габріель, насупившись. — Але що це означає?

Тобі та Кенджі підійшли ближче, слухаючи кожного слова. Погляди всіх були прикуті до стіни, вкритої ієрогліфами.

Тобі:

— Можливо, ця стіна є ключем до відкриття саркофагу, — припустив Тобі. - Але як її відкрити? Можливо, правильні ієрогліфи треба натиснути?

  Кенджі:

- Це можливо, - кивнув Кенджі. — Ми маємо знайти ієрогліфи, пов'язані з Акой. Вони можуть бути ключем.

Саманта та Габріель знову повернулися до вивчення стіни, уважно розглядаючи кожен символ. Габріель помітив кілька ієрогліфів, що виділяються на тлі решти.

Габріель:

— Ці ієрогліфи, — сказав він, вказуючи на символи, — здається, вони розповідають про відданість і вірність. Це має бути пов'язане з Акой .